Любі друзі, сказав Ісус Христос: "Я - світло світу. Хто йде за мною, не буде блукати в темряві, а матиме світло життя" /Ів. 8,12/. З Ним немає ні сумніву, ні помилки, бо Він непомильний Син Божий - Божа мудрість. Своїм життям Він дав нам приклад, як нам треба жити. Щоб ми часом не зрозуміли зле Його слів та Його прикладу, Він заснував тут, на землі свою Церкву, щоб вона авторитативно їх пояснювала. З того приводу Католицька Церква є непомильною у справах віри й звичаїв, тобто моралі. Щоб нас забезпечити від мук сумнівів чи фальшивих крайностей, Він запевнив захоронити свою Церкву від помилок у її рішеннях щодо справ віри й моралі. Тож крокуймо за Ним, чи Його Церквою, й будемо йти непомильно дорогою до життя вічного. Не дозвольмо, щоб наші схильності чи пристрасті замішували наші гадки. Відкиньмо нашу нерозумну гордість і дозвольмо Христові провадити нас при помочі Його Святої Церкви. Вона говоритиме нашою мовою й збереже нас від незрозуміння Христової науки. Частим уживанням Святих Тайн узискаємо глибше зрозуміння й цінення Його святих правд.
Багато людей є глухими до Христового голосу, кажучи, що йдуть за Христом без посередництва інших людей - тобто Католицької Церкви. Вони лише ошукують себе, будучи попросту загордими, щоб підкоритися провідникам, яким Церква віддала провід над своїми вірними. їхня релігія базується тільки на тому, що вони розуміють, що їм подобається чи що є для них вигідним. Слухаймо слів нашого Спасителя Ісуса Христа, який установив ієрархію, даючи їй таку саму владу й авторитет, що Він сам має, та послав їх подібно, як і Його послав Небесний Отець: "Як мене послав Отець, так я посилаю вас" /Ів. 20,21/. "Дана мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім'я Отця і Сина й Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож, я з вами по всі дні аж до кінця віку" /Мт. 28,18-20/. Запевняючи Апостолам свою присутність, запевнює їм рівночасно свідомість, що діють під Його проводом, тобто непомильно. Вказує на те, що вони є Його заступниками на землі: "Хто вас приймає, той мене приймає; а хто приймає мене, той приймає Того, Хто мене послав" /Мт. 10,40/. При іншій нагоді підкреслює авторитет своїх посланців словами: "Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангеліє всякому творінню. Хто увірує й охреститься, той буде спасенний, хто не увірує, той буде осуджений" /Мк. 16,15-16/.
Спаситель не хоче мати самовільних людей між своїми учнями, всі мусять мати посланництво від Нього, тому відкидає пророків, що без Його посланництва пророкували: "Не посилав я тих пророків: самі вони позбігались! Не говорив я їм, - самі пророкували!" /Єр. 23,21/. Самі розуми людські заслабі, щоб подавати навчання Христа без помилок, а людська сила заслабка, щоб підкоритись Заповідям Божим без допомоги надприродної ласки Божої. Щирість не може заступити правди та справедливости. То правда, що Спаситель бажає, щоб ми в нашому житті керувались, тобто йшли за нашим сумлінням-совістю, але без Церкви не будемо завжди певні, чи наша совість-сумління є добрими. Христос Господь сказав: "Я - дорога, правда й життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене" /Ів. 14, 6/. І лише в Ньому зможемо знайти конечне знання про життя й про дорогу, яка веде до спасіння, тобто до Господа Бога. Тож вивчаймо Його Божі правди й ідімо Його дорогою, коли хочемо осягнути нашу мету - щастя небесне. Вивчаймо й наслідуймо приклад життя Спасителя, і наша нагорода буде велика на небі! З Ним будемо мати мир і щоденний поступ у чеснотах, якими вислужимо собі життя вічне в небі.
Розважмо:
Христос Господь не хоче, щоб ми в нашому житті діяли в сумніві, але щоб наші діла були певними. Він, Цар правди, бажає, щоб і ми, Його послідовники, мали правду й її держалися в щоденному житті. Він говорить до нас при помочі Святого Письма, Християнської традиції, при помочі молитов та обставин нашого щоденного життя. А правдиве й непомильне тлумачення тих правд дістаємо від Його Святої Церкви. Не завжди легко знати, чого бажає від нас Господь Бог. Навіть наші добрі наміри можуть нас завести до смішних та недоречних крайностей. Єдиний Спаситель може вести нас непомильно до нашої мети. Й тому Він запевняє своїх Апостолів, що буде завжди з ними: "Отож я з вами по всі дні, аж до кінця віку" /Мт. 28, 20/.
Молитва:
Спасителю мій Господи, дякую Тобі, що Ти оснував свою Святу Церкву тут, на землі, й мене прийняв до неї. Стільки різних сект у світі кажуть, що вони мають Твоє покликання й Твоє благословення в їхній місійній діяльності. Та вони протирічать собі взаємно в своїх навчаннях. Ти ж, Господи, дав мені ласку пізнати й належати до єдиної Святої Апостольської й Католицької Церкви. Вона ще й досі існує, після тристалітніх жорстоких, кривавих переслідувань. Всі намагання сатани знищити її розбилися, так як Ти предсказав: "Тож і я Тобі заявляю, що Ти - Петро (скеля), і що на цій скелі я збудую мою Церкву, й що пекельні ворота її не подолають" /Мт. 16, 18/. Могутні царства й моцарства поставали й пропадали, так що й слід по них загинув, Церква ж стоїть уже майже два тисячоліття, входить у третє, проповідуючи світові Божі правди й повчаючи вірних про Божий Закон - Його Заповіді. Через неї Ти, Господи, говориш до людей, подаючи їм свої непомильні правди й навчаючи, як при помочі Твоїх Святих Заповідей спасати їхні душі. Допоможи мені завжди слідувати за Твоїм проводом в усіх речах віри й моралі. Амінь.