Любі друзі, коли бажаєте стати правдивими послідовниками Спасителя, старайтесь опанувати ваше сліпе самолюбство. Багато людей не втішаються приязню й любов'ю Христа, тому що вони не стараються Його осягнути - прийти до Нього. Вони задуже зайняті своїми нерозумними побажаннями, пристрастями й сліпими людськими гонами. Ваша нерозумна природа бажає більш за все того, що є неконечним. Щоб стати паном свого життя, ви мусите позбутися неконечних побажань. Старайтеся жити скромно й будете мати досить часу для Ісуса Христа. Для того вам треба вибирати між Христом і вами. Як Спаситель нам звертає увагу: "Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити і мамоні" /Мт. 6,24; Лк. 16,13/. Отже, чим більше ми піддаємось нашим людським побажанням, тим більше віддаляємось від Христа Господа. Тайна злуки з Христом лежить у якомога більшому відлученні від побажань та земних пристрастей у цьому житті.
Відвертаймось від усього, що грозить всунутись між нами і Господом Христом. Будьмо готові відкинути кожну особу чи річ, яка не помагає нам стати кращою людиною. Наше туземне життя дуже коротке, тож було б великою шкодою марнувати його на такі незначні речі, як задоволення наших нерозумних побажань і пристрастей. Якщо ми зробимо лиш мале зусилля, Ісус допоможе нам вознестися понад туземні розсіяння. Його ласка дасть нам справжню оцінку Його величі, доброти й любови. Вона наповнить також наші серця вищою любов'ю та небесним спокоєм. Ми навчимось воліти Божу волю радше, ніж нашу, й тоді світ і його принади не будуть нам здаватися такими важливими.
Розважмо:
Ця коротенька лекція скриває тайну великої досконалости й миру-спокою. Якщо в нас немає Христового спокою, то це тому, що ми не відважилися послідувати за навчанням Христа. Ми повинні зробити Його слова нашим провідником у щоденній діяльності. Наші настрої, побажання й почування будуть для нас пожиточними лише тоді, коли ми їх контролюватимемо й провадитимемо, як Христос того вимагає. Пощо ми марнуємо час на речі маловажні й неконечні та й не поправляємо нашого щоденного життя? Послухайте, що Спаситель каже до Марти, Лазарової сестри, що була зайнята великим приготуванням гостини для Господа Христа: "Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї" /Лк. 10, 41-42/. Марія ж сиділа у стіп Христа та слухала Його Божого слова. А це найважливіше, як згадує Спаситель в іншому місці: "А життя вічне в тому, щоб вони спізнали Тебе, єдиного істинного Бога й Тобою посланого - Ісуса Христа" /Ів. 17, 3/. Єдиною важливою для нас справою є пізнати Божі дороги спасіння наших безсмертних душ і їх здійснювати в нашому житті. Коли ж ми осягнемо вищу досконалість, тоді пізнаємо нерозум многих речей, які тепер притягають нас до себе й мають силу привести нас до гріха.
Молитва:
Спасителю мій Боже, Ти, що є світлом світу, будь світлом моєї душі, так щоб я вже ніколи не зійшов на бездоріжжя в темряву світових пристрастей і сліпого самообману. Дай мені силу покинути кожну особу чи річ, яка відводить мене від Тебе в моєму туземному житті. Я все глядітиму за Твоєю волею, заки піду за бажаннями моєї людської природи. Ти, Господи, найкраще знаєш, що є для мене добрим і спасенним. Моїм бажанням є йти за Твоєю премудрістю в усьому, що наміряю робити в моєму житті. Молю Тебе, Господи, про силу йти за Твоєю волею до того, чого я не люблю й чого боюся. Мій Господи Ісусе, будь моїм світлом і силою. Амінь.