Любі друзі, є велика різниця між людиною, що вчиться при помочі природного таланту, і тою, що вчиться при помочі Божої ласки. Знання, яке приходить при помочі Божої ласки, є без порівняння вищим, багатшим і шляхетнішим для вашого щоденного життя, ніж будь-яке інше знання. Боже знання приносить зі собою святі радощі й нову енерґію для душі. Той, хто його має, бачить багато більше в житті, як те назовні виявляється. Сам Господь Бог вказує на різницю між людськими гадками й дорогами та гадками й дорогами Божими: "Думки бо мої - не ваші думки, і дороги ваші - не мої дороги, - слово Господнє! Бо так, як небо вище від землі, так мої дороги вищі від доріг ваших, і думки мої вищі від думок ваших" /Іс. 55, 8-9/.
Світове знання в порівнянні зі знанням Божим є глупотою. Бог навчає спокою, самоконтролю й радощів духовної досконалости. Світ часто є зачарованим ділами самолюбної й гордої людини, а чеснота щоденного життя не завжди цікавить світову людину. Світові люди заздрять тим, що є багатими, сильними, привабливими, спритними, добрими письменниками, співаками, досвідченими працівниками. Та вони були б мудрішими, якби подивляли й наслідували людей терпеливих, несамолюбних, тих, що моляться, людей уважливих, Загалом тих людей, що в своєму щоденному житті стараються наслідувати нашого Христа-Господа. Світові люди судять про велич із зовнішніх ознак. Господь наш Ісус Христос судить передусім Людину за її внутрішніми бажаннями, успіхами та за ділами, зробленими згідно з Божим Законом.
Розважмо:
Ісус Христос учить нас найвищої науки в цілому світі, тобто знання про Божу любов та про правдиву велич людини. Христовий спокій буде нашим, коли ми здобудемо Його науку й почнемо вводити її в наше щоденне життя. Люди вже не будуть мати сили над нашим внутрішнім успосібленням, але Бог, бо ми вже будемо дійсно належати до Господа Бога. Нашим мірилом шанування інших людей буде Його мірило. Наша оцінка знання, його важливости буде міритись Його ідеєю життя вічного, як Спаситель вказує на те, кажучи: "А вічне життя в тому, щоб вони спізнали Тебе, єдиного істинного Бога і Тобою посланого - Ісуса Христа" /Ів. 17, З/. Або як те висказує св. Апостол Павло: "... коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, - ми проповідуємо Христа розп'ятого: - ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган, а для тих, що покликані, - юдеїв чи греків, - Христа, Божу могутність і Божу мудрість. Бо нібито немудре Боже - мудріше від людської мудрости, і немічне Боже міцніше від людської сили" /Кор. 1, 22-25/.
Проте наші очі повинні бути звернені на Ісуса Христа, так щоб ми були щораз то менше зацікавлені в наших особистих користях і людських осудах. Тому що спасіння приходить тільки від Господа Бога, як це пояснює св. Павло, словами: "Де мудрий? Де вчений? Де дослідувач цього віку?" Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді" /І Кор. 1, 20-21/.
Молитва:
Спасителю добрий, Ти є Божою правдою, Ти є мудрістю Отця. Серед темряви замішаних гадок і спірних ідей Твоє світло правди ясно світить. Не дай, щоб на мій осуд могли впливати люди, які противляться Твоєму мірилу. Хоч, може, світ насміхається з мене, я ніколи не буду боятися людських осудів, як довго я вірно йтиму за Твоїм мірилом у моєму щоденному житті. Я часто прогрішався самолюбством, гордістю, суєтою в моїх гадках та осудах. Я глядів за зовнішніми ознаками, видимими успіхами, людським признанням. Ти ж, Господи, глядиш на віру, любов і несамолюбні наміри в наших ділах. Такі чесноти чинитимуть мої діла святими й робитимуть мене подібним до Тебе, Спасителю, я сподіваюсь жити за тими Твоїми правилами від сьогодні, аж до моєї смерти. Амінь.