Любі друзі, хто є людина, щоб ви боялись її зневаги чи образ? Сьогодні вона здається вам такою сильною й могутньою, а завтра її покладуть у домовину. Бійтесь лише гріха і стійте при Господі. Людські слова, а навіть рани не є такими страшними, як нам видаються. Божі мученики, що зараз ясніють у небесній славі, можуть вам сказати, що це дійсна правда. Жорстокі критики й позивачі шкодять собі багато більше, як вони можуть пошкодити своїй жертві. Вони не уникнуть Божого Суду і Його осудження, Він буде їх судити так само, як вони судили своїх ближніх. Тож залишімо їх Божій справедливості, не бажаючи їм жодного зла.
Якщо критика й шукання помилок ближніми вас бентежать чи знеохочують, звернітесь до Господа Бога, хай Він дасть вам силу терпеливости. Він визволить вас від збентеження й від пошкодження, як про те говорить псалміст: "Навіть коли б я ходив долиною темряви, - я не боюся лиха, бо Ти зо мною. Жезло Твоє й палиця Твоя - вони дають мені підтримку" /Пс. 23, 4/. Нам не треба нікого боятися, бо як довго Господь є з нами, хто зможе противитися нам, тобто ставати на прю з Богом Живим, всемогутнім Творцем, від якого все, що існує, залежить. Він усе може зробити, що тільки захоче, й для Нього немає нічого неможливого, що підтверджує ясно наш Спаситель словами: "У людей це неможливо, - але не в Бога; у Бога бо все можливо" /Мк. 10, 27; Мт. 19, 26; Лк. 18, 27/. А коли ми маємо віру в Бога, тоді все буде для нас можливим, згідно зі словами Христа Господа, що їх Він звернув до батька бісом опутаного хлопчини: "Що до того - якщо можеш, то все можливо тому, хто вірує" /Мк. 9, 23/. "Коли ж Господь Бог є з нами, тоді хто може бути проти нас? Він власного Сина свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, - як же разом із Ним не подарує нам усього?" /Рм. 8, 31-32/.
Запам'ятаймо також, що ті терпіння, які нам треба переносити, можна б жертвувати Господеві як задосить учинення за наші гріхи й провини. Це пізнання нашої гріховности може допомогти нам терпеливо переносити образи й погорди від наших ближніх. Так що ми свідомі наших блудів і помилок, будемо спокійно всі противенства переносити. Деколи воно є добрим для нас - переносити противенства та те, що інші люди думають про нас неприхильно й обмовляють нас, хоч ми стараємось, наскільки можливо, робити все якнайкраще. Ті противенства допомагають нам набути покору й терпеливість, тож зможемо просити Господа, щоб судив те, що внутрі в нас діється. Ми ж самі на нас самих пізнаємо, як не можна покладатися на людські осуди й на людську приязнь.
Розважмо:
Як довго ми живемо між людьми, ми можемо сподіватися непорозумінь, різниць поглядів, критики, а навіть злої волі людей, що живуть кругом нас, Різні люди будуть по-різному з нами обходитись. Якщо ми будемо трактувати других чи поводитися з ними так, як вони трактують нас чи з нами поводяться, очевидно, ми робитимемо помилку. Бо Спаситель бажає, щоб ми обходилися з усіма ласкаво, терпеливо й несамолюбно, заради Нього. Він бажає, щоб ми бачили в наших ближніх Його самого. На Страшному Суді Він скаже нам: "Усе те, що ви зробили одному з моїх братів найменших, - ви мені зробили" /Мт. 25, 40/. А з другого боку, до тих, що по Його лівиці, скаже: "Ідіть геть від мене, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й його ангелам; бо я голодував, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули, недужим і в тюрмі, і не навідались до мене" /Мт. 25,41-43/. Коли ж вони, здивовані, спитають, коли вони цього всього не зробили, відповіддю Спасителя буде: "Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших - мені також ви того не зробили" /Мт. 25.45/. Може, наші сусіди думатимуть про нас, що ми нерозумні, бо не стараємось помститись за наші кривди й упокорення, але це є бажанням Христа Господа, щоб ми прощали нашим ворогам і тим, що нас переслідують: "А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і добрих і посилає свій дощ на праведних і неправедних" /Мт. 5, 44-45/. Коли ж нам важко прихопиться так поступати, тоді гляньмо на хрест святий і на ньому розп'ятого Спасителя. який приносить себе в жертву за нас грішних, щоб нам відкрити брами Царства Небесного й нас до нього притягнути. Тоді таке прощення провин і прогріхів нашим ближнім і ворогам буде, напевно, легким.
Молитва:
Спасителю мій милосердний і всезнаючий: Ти принизив себе так дуже, щоб нас піднести й визволити від наших гріхів. Навіть серед агонії в Твоїх страшних муках Ти думав про мене, просячи Отця Твого Небесного, кажучи: "Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять" /Лк. 23, 34/. Чи ж я думаю, що більший від Тебе, гадаючи, що не можу знести противенств чи оскаржень тих, що мене оточують. Щоб задосить учинити за мої гріхи, Ти піднявся зі страшних мук ганебної смерти на хресті, щоб мене рятувати від кар пекла, тож чи можу я відмовитися терпеливо переносити всі противенства, наклепи й оскарження, бачачи, скільки Ти заради мене переніс? Мені треба тямити, що ті неприємності є лише заслуженою карою за мої гріхи й Ти, Господи, в своїй доброті посилаєш їх мені, щоб я надолужував за мої гріхи й тим способом заслужив собі на Царство Небесне. Дай мені ласку розуміти цю правду й з любов'ю переносити все, що зволиш мені послати. Мені не треба боятися людських осудів, на які я не раз заслужив, мені треба радше боятися моєї гордості й самолюбства, які можуть завести мене до пекельного вогню. Амінь.