Любі друзі, Ісус Христос переносив багато клопотів, трудів і терпінь протягом свого туземного життя. Знаючи те, ми, очевидно, не можемо шукати лише розкошів та легкого життя й бути Його послідовниками. Коли ми справді віруємо в Нього, було б великою помилкою очікувати щоіншого, як терпіння й хреста в нашому щоденному житті. Життя людини на цій землі - долині сліз - є звичайно сповнене бідою й хрестами. Куди б ви не звернулись, побачите звичайно хрест та горе. Коли ж ви добровільно підніметесь нести хрест, що його Боже Провидіння вам послало, знайдете силу якраз у тому хресті, яка допоможе вам його нести, воднораз же доведе вас до нашої спільної мети - до Царства Небесного. Коли ж ви будете опиратись хрестові, що Господь послав вам, то тільки зробите його собі ще важчим, але нести його будете мусіти. Бо кожен, хто живе на цій землі, має свій хрест, і без огляду на те, чи хоче, чи не хоче, його мусить нести. Спаситель наш підкреслює цю правду словами: "Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною. Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить мене ради, той його знайде" /Мт. 16, 24-25/, Виходить ясно зі слів Христа Господа, що нам не треба шукати за нашим хрестом, йдеться про те, щоб його нести добровільно, як Ісус Христос, і він стане засобом нашого спасіння. Той же хто від свого Богом призначеного хреста втікає, знаходить інший, може, навіть і важчий від свого призначеного.
Треба нам знати, що немає іншої дороги до Царства Небесного, як тільки дорога хреста - тобто дорога терпіння, й ніхто не може втекти від свого хреста, тобто свого терпіння. Всі люди, навіть і святі угодники Божі, мали свої, й то дуже важкі хрести, й своїм добровільним несенням хрестів вислужили собі в Господа щастя вічне. Навіть Єдинородний Син Божий мав свій хрест, Його ціле життя від народження (в стайні-печері, пристановищі звірят) аж до страждань і ганебної смерти на хресті, було безперервним пасмом терпіння й страждань. Але за те Небесний Отець винагородив Його за Його терпеливе несення хрестів і приниження, бо "Він (Христос), існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, Він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж - хресної. Тому й Бог Його вивищив і дав Йому ім'я, що понад усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця" /Флп. 2, 6-11/. Тому не страхаймося хрестів, що їх нам Господь посилає. Глядімо, який важкий хрест ніс Спаситель заради нас, то ми також повинні дещо перетерпіти заради Нього й заради спасіння нашої душі. А Він, як обіцяв нам, так і допоможе нести ті хрести, коли ми покірно з відданням на Його волю їх нестимемо, згідно зі словами: "Прийдіть до мене, всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий" /Мт. 11, 28-30/.
Розважмо:
Якщо ми добровільно приймемо наш щоденний хрест, Спаситель, стоячий при другому кінці хреста, вже жде, щоб нам допомогти його нести. Наше туземне життя є до певної міри спілкуванням з Христом Спасителем. Тож як Він із любови до нас прийняв на себе важкий хрест, ми також можемо доказати нашу любов до Нього, приймаючи наші щоденні хрести й несучи їх упродовж нашого життя. Коли ж наших сил не вистачає, нам не треба ні горячитися, ні тратити самоконтролю й бути нетерпеливими чи гнівними, чи, як деколи буває, бунтуватися проти волі Господа Бога. Хто ж ми є - ми тільки грішники, що за всі Господні блага відплачуємось нашими образами - гріхами. Це все лише вказує, якими грішними ми є, якими недосконалими. З другого боку, коли ми зростаємо в любові до Спасителя, тим легшими будуть видаватись нам наші хрести, й ми вже не будемо їх боятись.
Молитва:
Спасителю, мій розп'ятий Царю, не дозволь мені ніколи забути Твого прапора - Хреста Святого. Ти бажаєш, щоб я йшов за Тобою, несучи мій хрест: "Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе свій хрест і йде слідом за мною" /Мк. 8, 34; Мт. 10, 38; 16, 24; Лк. 9, 23; 14, 27/. Якраз терпеливим несенням хрестів доказуємо, що ми дійсно любимо Господа, коли ж відмовляємось їх нести, доказуємо явно, що в нас немає любови до Спасителя. Цю саму правду висловлює Христос Господь словами: "Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, не є мене гідний" /Мт. 10, 38/. Тож, Спасителю, дай мені ласку пізнати Твій хрест, головно в хвилинах, коли люди мені докучають, наприкрюються й перешкоджають. Допоможи мені розважати ситуацію, старатися направити зло, якщо це є можливим, але допоможи кожного часу, дай мені силу прийняти всі прикрості спокійно, здаючись на Твою поміч. Допоможи мені на кожну хвилину бути свідомим Твоєї близькости, та й коли клопоти й терпіння прийдуть, дай ласку сприймати їх так, як Ти їх сприймав у Твоєму туземному житті. У злуці з Тобою, Спасителю мій, сподіваюсь зробити це моє туземне життя постійним актом любови до Тебе. Амінь.