Любі друзі, коли спізнаєте повноту вартости хреста, він уже перестане бути для вас загадкою, й ви вже не будете старатись його оминути. Ви побачите, що він є цінною поміччю в позисканні багатьох духовних дарів тут на землі, й із тієї причини ви сприйматимете з радістю всі клопоти й терпіння, що їх зустрічаєте у вашому щоденному житті. В хресті знайдете глибший внутрішній спокій і радощі та й зрозумієте, що ті, які ненавидять і відкидають хрест, є гідними пожалувати. Хрест принесе вам ясний ум, при помочі якого спізнаєте надприродне значення того, що ви в переношенні хрестів дістаєте. Хрест допоможе вам усе правильно сприймати, бачачи в ньому драбину, яка вестиме вас аж до самого Христа Господа. Ваше розумове й духовне здоров'я буде досконалим, бо ви будете свобідними від страху, замішання й незадоволення. У ваших щоденних хрестах знайдете повноту життя, глибоке відчуття близькости Господа Бога й ваш щоденний поступ до неба. Спокуси не можуть звести з дороги того, хто дійсно любить хрести й терпіння.
Якщо б у світі було щось кращого над хрест, що провадило б нас до Господа й до вічного щастя, то Спаситель, певно, знайшов би це й поручив нам. Та, на жаль, нічого такого в світі немає, що могло б збагатити наші душі ласками та чеснотами тут, на землі, та безчисленними заслугами в Небесному Царстві. Хрест є для нас найкращим приготуванням до остаточного й найважливішого іспиту на Страшному Суді. Ніхто не може бути певним своєї дійсної вартости, аж доки він не переконався в цьому, сприймаючи свої щоденні хрести в туземному житті. Тому-то й Спаситель запрошує нас, словами: "Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною. Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде" /Мт. 16, 24-25/. Не забувайте ні на хвилину тієї важливої правди, що до осягнення щастя вічного й безмежного треба до нього прямувати вузькою й тернистою дорогою, тому Спаситель радить нам вибирати вузькі двері: "Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять" /Мт. 7,13-14/. Тож слухаймось Спасителя й наслідуймо Його, беручи наші щоденні хрести, та ступаймо Його слідами вузькою й тернистою дорогою, щоб привела нас до Небесного Царства.
Розважмо:
Не забуваймо того, що ціле туземне життя Ісуса Христа було протестом проти сліпої людської гордости й самолюбства. Ті два пороки є вашими найгіршими й найбільшими та найнебезпечнішими ворогами на дорозі до Господа Бога й до вічного щастя. Тому нам треба взяти на себе наші хрести, які є нашою охороною проти тих небезпечних пороків. Христос сприйняв свій хрест як приклад правдивої чесноти. Він прямував дорогою, що її вказав Йому Небесний Отець, і залишив дорогу, яку підказувала Його людська природа. Тому й нам треба в нашому житті вибирати ті речі, які нам не подобаються й які є важкими до здійснення. Він умер хресною смертю, щоб доказати нам свою Божу любов, бо нею знищив гріх і силу диявола, а нас захоронив від пекельного вогню. Тож і нам треба сприймати наші щоденні хрести як доказ нашої людської любови до Спасителя й Відкупителя нашого Ісуса Христа.
Молитва:
Мій Господи й Спасителю, тому що Твоя дорога є тісною й зненавидженою світом, дай мені той привілей на неї ступити й крокувати без страху труднощів і помимо зневаг та погорди світських людей. Відкрий моїм очам, куди веде вигідна й розлога дорога, а де кінчається тісна, терниста й утяжлива дорога. Ти виразно вказав, що утяжлива дорога веде до вічного щастя, а вигідна дорога кінчається перед брамами вічної муки в пеклі. Ти також вказав мені, що: "Не є учень понад учителя, ані слуга над пана свого. Досить для учня, коли стане, як його вчитель; а слуга - як його пан" /Мт. 10, 24-25/. Тож допоможи мені ступити на Твою дорогу й крокувати нею слідом за Тобою, бо лише тим способом я осягну правдиву досконалість тут, на землі, а після смерти - безмежне щастя в небі. Я не хочу прив'язуватися до нічого на землі, але бажаю прийняти хрест із Твоїх Божих рук і нести його за Тобою так, як Ти ніс свій аж на гору Голготу. Я обіцяю нести його добровільно, може, спочатку не дуже та й охоче, але з бігом часу сподіваюсь призвичаїтися до нього, так що, може, під кінець мого життя зможу з багатьма святими сказати: Господи, дай терпіти або вмирати! Дай мені також любити моїх ближніх, навіть тих, які мене недолюблюють, і, пам'ятаючи Твої слова, добро їм творити, бо Ти сказав: "Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших - ви мені зробили". А з другого боку: "Чого ви не зробили одному з моїх братів найменших - мені також того ви не зробили" /Мт. 25, 40; 45/. Допоможи мені Твоєю ласкою тямити завжди ті Твої слова в моїх спілкуваннях із людьми. Допоможи мені любити їх усіх, бо всі вони - Твої сотворіння, й за них усіх Ти витерпів страшні муки й пролляв свою Кров. Я свідомий того, що моя, первородним гріхом звихнена людська природа не все буде піддаватися Твоєму проводові й Твоїм Заповідям, але Ти дай силу моїй волі, щоб вона остаточно підкорилася їм. Моїм бажанням є прожити моє туземне життя, вдивляючись на Тебе й на Твій Божий приклад. Амінь.