Любі друзі, хто вірить у Господа Бога, той має й знає правду. Господь говорить до світу, найперше, при помочі совісти - сумління людини, по-друге - через пророків, по-третє - при помочі життя Ісуса Христа на землі й при помочі Христової Церкви. Лист до Євреїв свідчить про ті способи Божого звернення до людей, кажучи: "Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. За останніх же оцих днів Він промовив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього, і яким сотворив віки. Він - відблиск Його слави, образ Його істоти" /Євр. 1, 1-3/. Після вознесення Спасителя, Його Свята Церква продовжує Його працю на землі. її голос чи наука - це наука самого Спасителя й її авторитет - це авторитет Христа Господа, Сина Божого, як про те Він повідомляє своїх Апостолів: "Дана мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, й зробіть учнями всі народи; хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку" /Мт. 28. 18-20/. Або при іншій нагоді каже Спаситель: "Мир вам! Як мене послав Отець, так я посилаю вас...' /їв. 20, 21/. "Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує Тим, Хто послав мене" /Лк. 10, 16/. Святі Апостоли й досі продовжують посланництво й працю Христа при помочі своїх правних наслідників, що ними є Папа, Єпископи й священики. Святе Писання й Традиція могли б бути предметом помилкових і невдалих тлумачень, якщо б Спаситель не залишив по собі непомильної Церкви, яка сторожить, щоб до Святого Письма не закрались якісь помилки, та щоб його тлумачення було непомильним.
Не дивуймось дуже, коли ми не завжди можемо зрозуміти навчання Стасителя. Подібно як інтелект дорослих людей є вищим від дитячого, так само й мудрість і знання Боже безмірно перевищують людські. Про те говорить сам Господь: "Думки бо мої - не ваші думки, і дороги ваші - не мої дороги, - слово Господнє. Бо так як небо вище від землі, так мої дороги вищі від доріг ваших, і думки мої вищі від думок ваших" /Іс. 55, 8-9/. Деякі люди вірують тільки в те, що самі можуть зрозуміти, тим способом обмежують своє богословське знання, бо звичайно люди не багато знають із Божої науки. Людський розум дуже обмежений, а правди Божі глибокі, й тому не диво, що люди робили б багато помилок, коли б хотіли власними силами інтерпретувати Святе Письмо. Про те повчає св. Апостол Петро, кажучи: "Довготерпеливість Господа нашого вважайте за спасіння, як і любий наш брат Павло, за даною йому мудрістю, писав вам, що, зрештою, в усіх листах він робить, коли про це говорить. В них є дещо трудне до зрозуміння, що люди без освіти й не зміцнені у вірі, перекручують, як і інші писання, на свою власну погибель" /II Пт. З, 15-16/. Щоб забезпечити правдиве навчання, Ісус вимагає від своїх Апостолів, щоб вони "навчали людей берегти все, що я вам заповідав" /Мт. 28, 20/. Він запевняє їм непомильність своєю присутністю: "Отож, я з вами по всі дні аж до кінця віку" /Мт. 28, 20/. Коли б Спаситель не дав нам такого запевнення, ми ніколи не були б певними, що ми дійсно непомильно передаємо Його Божі слова. Тому й Спаситель дав нам Церкву Святу, якій запевнив непомильність у навчанні віри та звичаїв (моралі). Він не вимагає від нас великого розуму, лише вимагає, щоб ми вірили Його словам і підкорялись Його волі. Обіцяє також не відмовити своєї ласки людині, яка бажає молитися і працювати, щоб одержати ласку віри.
Розважмо:
Господь вимагає від нас віри й святости життя. Коли чого-небудь ми не розуміємо, ми все ж можемо безпечно вірити Його словам. Він не може нас ошукати, бо Він є сама правда, знаючи всі правди, не може помилитись, а будучи самою святістю, не може говорити неправди й нас вводити в блуд. Коли ми приймаємо Божі слова за правду, сповняємо найбільш інтелектуальний акт, можливий для людини. Ми можемо вивчати Божі правди, Його гадки та Його святу волю, вивчаючи науку й Святі Заповіді, що їх Син Божий зложив у Церкві, що її оснував на землі. Він і далі говорить і навчає нас при помочі своєї Католицької Церкви. Через неї подає нам непомильні правди життя й дає нам свій Божий мир. У своїх Святих Тайнах Він дає нам свою силу уникати всього, що грішне, а напроти - творити добро, тобто те, що є згідне з Його святою волею.
Молитва:
Господи Боже - Правдо свята, я не можу сумніватись, коли йдеться про правди, які Ти нам об'явив. їх Ти передав нам Сином Твоїм Єдинородним, який зійшов із неба, щоб передати нам від Тебе те, що є конечним для життя вічного, як про те говорить св. Іван Євангелист: "А вічне життя в тому, щоб вони спізнали Тебе, єдиного істинного Бога, і Тобою посланого - Ісуса Христа" /Ів. 17, З/. Він приніс Твої слова на землю й захоронив їх від помилок і хибного розуміння й передав їх Церкві, яку на землі оснував. Свою науку Христос приніс із неба від Отця, як це об'являє Никодимові: "Істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, а свідчимо про те, що бачили, - ви ж свідчення нашого не берете до уваги" /Ів. З, 11/. Спасе мій, Ти обіцяв нам, що вестимеш нас і говоритимеш до нас при помочі Церкви Святої, аж доки не доведеш нас до нашої мети, до життя вічного. Дозволь мені, Господи, щоб я ніколи не був залінивим щораз то більше вчитися й пізнавати Твої Божі правди. Дай мені ласку приймати Твої Святі Тайни якнайчастіше, бо якщо не буду їх уживати, тоді боротьба за небо стане для мене заважкою. Допоможи мені доказати мою віру моїм постійним зусиллям пізнавати Тебе чимраз то краще й служити Тобі якомога досконаліше в моєму житті. Дай мені ласку вживати якнайбільше Твоїх пречудних дарів, які Ти залишив у Святій Церкві. Не дозволь, щоб я коли-небудь був таким нерозумним, покладаючись виключно на мої мізерні знання і мої нужденні людські сили в боротьбі за життя вічне в небі. Амінь.