Любі друзі, нехай наша вдячність Господові за всі Його ласки ніколи не опускає наших сердець. Ми навіть не є в силі подумати, як багато ми винні Спасителеві. Він створив нас із нічого, у тому житті підтримує нас кожну хвилину нашого життя, бо без Його підтримки ми повернулись би в ніщо, з якого своїм творчим словом Він покликав нас до життя. Він дає нам усе, що до того життя є конечним, щоб ми існували, а крім того, скільки то Його дарів Він нам дає, щоб ми мали життя вічне. Дав нам нашу безсмертну душу, яка, будучи духом, може возноситися до Нього, як дитя говорить до свого Батька. Дав їй свою ласку освячуючу, якою зробив її своєю прибраною дитиною, наслідницею Царства Небесного. Загалом усе, що маємо як у природному туземному житті, так і надприродному, - це все Його Божий дар. Коли ж ми в житті заблудимо й зіб'ємося з дороги до неба, Він своїми ласками Святих Тайн назад приводить нас до себе, проганяючи духів темряви. Спонукає нас до поправи життя своїми ласками діючими й скріплює наші слабенькі сили новими ласками, які допомагають нам успішно поборювати майбутні спокуси. Це все Він робить для нас, бо Він нас любить своєю Божою любов'ю. Чому Він те робить? Бо хоче, щоб ми були разом із Ним у Царстві Небеснім: "Отче! Хочу, щоб ті, яких Ти мені передав, перебували там, де й я, щоб і вони були зо мною та й бачили мою славу, яку Ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу" /Ів. 17, 24/. Як виходить зі слів Христа, Він бажає піднести нас до небесної слави, хоч ми самі зі себе лиш ніщо. Проте людською найбільшою невдячністю є невдячність супроти Господа Бога та Його Єдинородного Сина Ісуса Христа. Від них маємо все, що у нас є. що більше, навіть те, що ми є, що існуємо! Як же ж ми віддячуємось Йому за всі ті добродійства? Замість любити Його, прославляти повсякчас, ми ображаємо Його. Замість зберігати Його Божі Заповіді, які є єдиною ознакою нашої любови до Нього, як про те Він сам говорить: "Якщо ви любите мене, то мої Заповіді берегтимете" /Ів. 15, 1/. Бо "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14, 21/. За ті дари Ісусові належить наша вдячність, а кожна наша невдячність ранить Його. Як це видно з прикладу десяти прокажених, з яких тільки один, і то самарянин, повернувся, щоб Спасителеві подякувати за оздоровлення. Побачивши його: "Озвавсь Ісус і каже: "Хіба не десять очистилось? Де ж дев'ять? І не знайшовся між ними, щоб повернутись, Богові воздати хвалу, ніхто інший, окрім цього чужинця?" /Лк. 17, 17-18/.
Невдячна людина ніколи не вжиє дару Божого, як вона могла б його вжити, тож коли ми звертаємо наші очі на Нього, ми зможемо якнайкраще використати Його дари. Людина ж, яка вживає дарів Божих, не звертаючи уваги на дателя, скоріше чи пізніше прогрішиться проти Нього. Бо коли людина перестає думати про свого щедрого добродія, починає забагато думати про себе саму; починає приписувати всякі успіхи не Богові, але своїм талантам, і тим способом діє несправедливо. Ісус повчає нас про нашу ничтожність словами: "У мені перебувайте - а я в вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я - виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете. Якщо хтось у мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне..." /Ів. 15, 4-6/.
Будьмо людьми правди та й відкиньмо всяку неправду. Будьмо вдячні Христові за кожний Його дар. Себе ж вважаймо негідними за ніщо. Пригадуймо собі завжди слова Спасителя, що без Нього ми нічого не можемо вчинити /Ів. 15, 5/. Хай наша вдячність Йому простягається навіть до найменших, а то й до нам немилих і важких та болючих речей. Він бо уложив наше життя згідно з Його безмежною мудрістю й любов'ю до нас, Його сотворінь. Через усі речі, що їх нам посилає,- має на меті одне - допомогти нам у дорозі до неба.
Розважмо:
Коли б ми хотіли перечислити всі речі, що їх ми від Господа Бога одержали, ми ніколи б не змогли їх полічити, тому що кожна хвилина нашого життя - це новий Божий, нічим не заслужений дар. Найкращою подякою Богові буде те, коли ми вживатимемо Божі дари так, як годиться, тобто згідно з Його святою волею. Він дав добрий розум, щоб ми вживали його для спасіння нашої душі, бо для тої мети Господь посилає нам всі свої ласки. Коли ж ми непевні, що нам робити, щоб не занапастити нашої душі, на цей випадок Він дав нам Церкву Святу, що має провадити нас. Найкращою вдячністю Богові за Його безчисленні дари ласк є підкорення Його святій волі; а з другого боку, кожен гріх є зневагою Бога й виявом нашої невдячности Йому.
Молитва:
Господи Боже, мій Творче й Добродію! Земні батьки з їхньою любов'ю до своїх дітей і їхнім піклуванням про них - це лише дуже недосконалий образ Божої любови до нас, грішних. Кожна хвилина нашого життя - це завжди новий доказ Його любови. Він стереже нас, допомагає нам, удержує в житті й здоров'ї як вдень, так і вночі, тому кожної хвилини ми повинні йому дякувати за все; а це робитимемо, коли будемо повинуватись Його святій волі. Завдяки Його опіці, нам нічого не треба боятися, як каже псалмоспівець: "Навіть коли б ходив я долиною темряви, - я не боюся лиха, бо Ти зо мною. Жезло Твоє й палиця Твоя, вони дають мені підтримку" /Пс. 23, 4/. Дай мені, Господи, знання вдячности, щоб я одного дня одержав від Тебе найбільший Твій дар і ласку, а саме злуку з Тобою в Царстві Небеснім, де б я участкував у Твоєму Божому житті та в безмежному щасті повіки. Амінь.