Любі друзі, одною з найчудесніших чеснот, яку Господь дав вашим душам, є чеснота надії. Господь прищепив її у ваші душі при святій Тайні Хрещення. Вона повинна в душах ваших рости й допомагати вам у важких хвилинах вашого життя та клопотах. Ця чеснота дає нам силу бажати й стреміти до Господа Бога, як до найвищого добра. Вона також дає нам змогу сподіватись безконечних небесних радощів та з довір'ям очікувати від Господа всіх засобів, конечних до осягнення життя вічного. Вона заспокоює нас від усіх обав та непевностей відносно нашого спасіння вічного; допомагає нам глядіти з упованням на Божу силу, Його доброту й покладатися на Його Божу любов до нас. Вона робить нас сильними й повними довір'я до Господа, коли сумніви чи труднощі спокушують нас відвернутись від Бога в час розпачу. Вона також допомагає нам сподіватися Божої помочи в наших щоденних зусиллях жити добрим, богоугодним життям.
Та ця, Богом дана чеснота надії, однак, є неповною без нашого щоденного зусилля виповняти Божу волю в нашому щоденному житті. Той, хто сподівається осягнути щастя небесне без своєї співпраці з Божою ласкою грішить гріхом самопевности. Знаним є вислів св. Августина: "Чоловіче, Господь Бог, який сотворив тебе без тебе, спасти тебе без тебе не може!" То значить: щоб осягнути вічне спасіння, нам конечно треба співпрацювати з Божою ласкою, тобто по змозі усувати перепони на нашій дорозі до неба, чи не перешкоджати Божій ласці, яка допомагає нам спасатися. Чому воно так? Бо як знаєте, Господь дав кожній людині свобідну волю, при помочі якої ми можемо рішатися, що робити, а чого уникати, тобто дав нам спромогу вільного вибору. Через те не може змушувати людину вибрати вічне спасіння, коли вона того собі, очевидно нерозумно, не бажає.
Чеснота надії робить наші молитви успішнішими. Господь не може відмовити людині своєї ласки, коли вона з надією сподівається від Нього допомоги, в її дійсній конечності. Людина, що живе надією, бажає лише того, що є дійсно конечним, щоб осягнути успіх в остаточному зусиллі, тобто в осягненні Царства Небесного. Коли ж вона навіть молиться в іншому якомусь наміренні, вона бажає його тільки під тою умовою, що той здобуток зробить її або іншу людину, за яку просить, гіднішою тої ласки, яку бажає осягнути. Досконалість чесноти надії полягає в повному відданні Божій волі й премудрості в усіх справах. Надприродна чеснота надії дає людському розумові візію, силу волі; людському серцю - відвагу й витривалість та стійкість тілові. Робить людину певною успіху, тому що вона покладається на Господа Бога, який усе знає, є всемогутнім і найбільш люблячим нашим Отцем Небесним. Ця чеснота дає відчуття певности спасіння людській душі. Тому стараймось стреміти до нашого вічного спасіння, без боязні робімо все, що нас до нього веде, а про решту не дбаймо нічого, будучи певними, що Господь допоможе нам і ніколи не заведе.
Розважмо:
Св. Апостол Павло каже: "Ми теж були колись безглузді, непокорливі, збаламучені, служили пристрастям та розкошам прерізним, живучи у злобі й заздрощах, огидні, взаємно ненависні, Та коли з'явилась доброта й любов до людей Спаса нашого Бога, Він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але зі свого милосердя, купіллю відродження і відновленням Святого Духа, якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спаса, щоб ми, оправдані Його благодаттю, стали, згідно з надією, спадкоємцями життя вічного" /Тит. З, 3-7/. Це свята правда, бо з надією в наших душах ми не можемо не дійти до щастя вічного! Тож нам треба звернутись до доброго Господа зі сильним довір'ям і вкласти в Його Божі руки наше життя, а воднораз сприйняти Його Святі Заповіді, сповняючи Його святу волю головно в нелюбих і важких речах. А Господь не дасть перевищити себе в щедрості, але пошле нам усе, що є конечним для осягнення мети. Коли ж ми під кінець розвинемо в собі цю спасенну чесноту надії, ми пізнаємо, що значить бути свобідним від страху й сумнівів. Тоді заживемо спокійно, осягнувши Божий мир.
Молитва:
Мій Господи Боже, безмежна любове, Ти всемогутній і премудрий Господь. Звертаюсь до Тебе з надією, що Ти бажаєш, щоб я був Твоїм, що є також моїм постійним бажанням. Допоможи мені доказати мою щирість відносно цього, роблячи все, що тільки є конечним, щоб дістати Твій святий привілей - ласку. Надіюся, що Ти даси мені надприродну ласку, щоб стати ще більше досконалим у моєму щоденному житті. Я певний, що Ти ніколи не відмовиш мені у всьому, що є доконечним для найбільших успіхів. Моїм бажанням є під кінець жити життям вірности Твоєму планові мого спасіння. Якщо я глядітиму до неба в моїх щоденних заняттях, багато речей стане легшими й приємнішими. Смуток, зневір'я, страх і розпач ніколи не будуть мене мучити. Господи, вкажи мені дорогу в своїй доброті, я бажаю сповняти Твою святу волю тою дорогою до спокою й небесної слави. То правда, що Ти деколи провадитимеш мене важкою й тернистою дорогою, але не дай мені ніколи забути, що є моїм остаточним призначенням та що воно безконечно гідне всяких трудів та зусиль. Амінь.