Любі друзі, без чесноти Харітас всі інші чесноти тратять їхню надприродну вартість. Яка користь прийде вам із того, що будете вірити в Господа Бога, або на Нього надіятися, коли ви не будете любити Його, як Він того від нас вимагає: "Любитимеш Господа Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю" /Вт. 6.4-5; Мт. 22,37-40; Мк. 12, ЗО; Лк. 10,27/. Дійсно, воно так виходить, бо що доброго прийде з того, що будете вірити в Господа Бога або надіятись на Нього, коли Його не будете любити? Св. Апостол Павло по-мистецьки описує вартість чесноти Харітас: "Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний. Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав віру усю, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би - ніщо. І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби піддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жодної користи. Любов - довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне. Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо. Коли настане досконале, недосконале зникне. Тепер же зостаються: віра, надія, любов - цих троє; але найбільша з них любов" II Кор. 13,1-13/. Чому, спитаєте? Тому що Харітас - це любов Бога, нашого Творця. Він - наша остаточна мета, тож якщо ми Його не любимо, тоді все інше не має жодної вартости. Цю любов Бога, чи Харітас, нам треба виявляти Йому нашими щоденними зусиллями, подобатися Йому, без огляду, якими осоружними для нас є наші заняття. В сповнюванні Його волі ми осягаємо найвищу досконалість і наше найвище добро. В усьому, що Господь Бог нам посилає, Він наміряє й веде нас до того, що для нас є справді найкращим.
Коли ми так розважимо, що Він дав нам усе, що маємо, та те, що ми самі є, воно не буде нам важко Його за те все любити. Розважання Його безчисленних добродійств допоможе нам щораз то ближче підходити до Нього з вдячністю. А ця вдячність зродить у нас більше бажання щораз то більше подобатися Йому в нашому щоденному житті. Коли ж ми поступатимемо в тій любові вдячності. Він дасть нам ще більше ласк. Допоможе нам краще Себе пізнавати й розуміти. Коли ж ми пізнаватимемо Бога більш інтимно, будемо щораз то краще й щораз то більше оцінювати Його бездонну доброту. А внаслідок того ми віддаємось повністю Його волі й не дозволимо собі обурюватися і опиратися їй, і ми врешті спізнаємо й переконаємось, що Він бажає лише нашого добра. З тої причини наша любов переміниться у вищу любов - у любов приязні.
В тому вищому ступені любови ми взнесемося понад нас самих. Ми вже не будемо любити наші нерозумні побажання, які бажатимуть від нас не звертати уваги на Божу волю. Ми також будемо контролювати наші почуття відносно інших людей у нашому щоденному житті. Все що є доброго чинитимемо заради найвищих причин, тобто робитимемо їх заради Господа Бога.
Розважмо:
Коли дамо нагоду Божій ласці, послідуючи за її натхненням протягом нашого щоденного життя, то зростатимемо в досконалості кожного дня. Наша Харітас - любов Бога - буде щораз то вищою, остаточно возносячись понад усі природні приваби та розсіювання, які віддаляють нас від Бога в наших щоденних заняттях. Ми остаточно вознесемось від нашої недосконалої любови Бога до чистішої й досконалішої Його любови. Нам лише треба сьогодні творити добрі діла з кращою оцінкою Божої безграничної доброти, жертвувати Йому всю нашу діяльність та час від часу провіряти наші наміри, щоб усунути з них усяке самолюбство, яке може звести нашу душу до злого. А Господь Бог піднесе нас до такої досконалости, яку Він бажає нам дати за наші зусилля.
Молитва:
Боже любови, щедрота - це Твоє ім'я. Бо хто в світі був таким щедрим для мене, як Ти? Куди б я не глянув, бачу дари Господи. Що б я не робив, я вживаю Твої дари. Чим же я можу віддячитись Тобі за те все, що Ти мені дав і не перестаєш давати? Думаю, що одне буде якнайкраще Тобі подобатися, а саме - очистити мою любов до Тебе, уживаючи краще всі ті ласки, що Ти зі своєї доброти мені посилаєш! Моїм бажанням є вознестися від любови вдячности до любови приязні до Тебе.
З тугою очікую я того дня, коли житиму головно тільки для того, щоб Тобі подобатися. Якими б не були мої щоденні зобов'язання, я бажаю чинити їх головно для Тебе, мій Господи Боже! Амінь.