Любі друзі, каже Спаситель, що заради Його імени люди ненавидітимуть Його посланців, тобто учнів і Апостолів; і тільки той, хто перенесе ті всі терпіння й переслідування, буде спасенний: "Брат видасть на смерть брата й батько дитину; діти повстануть на батьків і будуть їх убивати. Вас ненавидітимуть усі за моє ім'я, але хто витримає до кінця, той спасеться" /Мт. 10, 21-22/. Добрі постанови нічого вам не допоможуть, якщо не будете сповняти їх у вашому житті; бо їх треба реалізувати, тобто здійснювати, інакше вони залишаться лише постановами. Щоб їх сповняти, треба просити Господа про допомогу, й при Його помочі зможете все зробити, як запевняє нас св. Апостол Павло, кажучи: "Я можу все в тому, хто укріпляє мене" /Флп. 4,13/. Тож нам треба здійснювати наші постанови без огляду на труднощі чи наші настрої. Треба вам знати, що почуття чи настрої змінюються кожної хвилини дня, а ваша воля мусить стояти сильно у вірності Богові. Очевидно, що ми сповняли б волю Божу, коли вона була б легкою й милою нам, але тоді яка б була наша заслуга? Часом Господь зісилає нам до виконання неприємні й важкі речі, щоб випробувати нашу вірність Йому, і якраз на них Господь пізнає, чи ви справді вірні Йому. Часом ваша воля буде повна запалу й готова сповняти Божу волю, але деколи вона буде опиратися, й якраз тоді вашим обов'язком є її перемогти й підкорити волі Творця, Він же допоможе вам у вашій боротьбі, щоб піднестися понад почуття, й опрокинувши нехіть, наполегливо поступати в сповнюванні Божої волі. А вашу вірність Господеві докажете, коли усильно будете старатися виконати те, чого Господь від вас вимагає.
Отці духовні та подвижники Бога навчилися тої стійкости в службі Богові, проживаючи серед труднощів та недостатків по пустинях, і ніколи не зрадили довір'я Божого, але боролись хоробро проти диявольських спокус, як і проти немочей їхньої людської природи. Молитвою, постом, покутами й важкою фізичною працею вони перемагали ворогів зі зовні й внутрі, тобто в їхній людській природі, й при Божій помочі їх долали. Очима, зверненими до Господа, вони бачили небо, як мету їхнього життя, й стремлячи до неї, вони зробили своє життя дорогою до вічного спасіння. Вам також буде траплятись, що деколи, змучені боротьбою, захочете залишити ваші добрі постанови. Але пам'ятайте, що ви ніколи не позбудетесь клопотів чи журби про своє здоров'я, про своїх приятелів чи про опінії ворожих до вас людей, але те все вам треба переносити в службі Богові.
Нехай ті труднощі чи перешкоди не страшать вас, не звертайте на них уваги, але сповняйте приказ вашого Творця, послідуючи за Його волею. Заглибтеся в молитву, розважання, головно над страстями Христа Господа, й від них прийде вам поміч Божа. Добре є вправлятися в упокоренні, самозреченні в доконанні добрих діл, тоді Спаситель пошле вам більше своїх ласк, так що їх переможете й наблизитесь до Господа. Ласка Божа може довершити все, що буде вам конечним в прямуванні до Спасителя, як запевняє нас св. Апостол Павло: "Я кажу це не тому, що терплю злидні, бо я навчився задовольнятись тим, що маю. Умію бути в упокоренні, умію бути і в достатку; В усьому й у всіх обставинах я звик і насичуватися й голодувати, жити в достатках і терпіти злидні. Я можу все в тому, хто укріплює мене" /Флп. 4,11-13/. Спаситель говорить те саме про свою ласку, як про це говорить св. Павло: "А щоб я не згордів надмірно висотою об'явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору. Я тричі благав Господа ради Нього, щоб він від мене відступився, та Він сказав мені: "Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі". Отож я краще буду радо хвалитися моїми немочами, щоб у мені перебувала сила Христова" /II Кор. 12, 7-9/. Тепер ходімо у вірі, надії й у послушній Харітас. З часом переконаємось, що ті труди й клопоти, які так докучають нам, є якраз для нас добрими. Вони показують нам, які в нас чесноти, а яких нам ще потрібно в нашому житті.
Розважмо:
Щойно після того, як ми прийняли рішення, починається боротьба з дияволом. Він не лише буде нас далі спокушувати, але й понад то ми будемо мусіти переносити непорозуміння з боку наших ближніх, які не будуть любити наших старань стати кращими християнами, наслідуючи досконалості Спасителя. Та нашим найбільшим ворогом буде наша, первородним гріхом звихнена природа. Вона ненавидітиме труднощі й умертвлення, що до них будемо підніматись, щоб стати дітьми Божими, заради чого удостоїмось ласки взивати: "Авва! Отче! Сам цей дух свідчить разом із нашим духом, що ми - діти Божі; а коли діти, то й спадкоємці ж Божі - співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із Ним, щоб разом із Ним і прославлятися" /Рм. 8,15-17/. Все звернеться проти вас, тобто ваша уява, старі злі звичаї, вподобання будуть разом співпрацювати, щоб вас змусити закинути дорогу ваших постанов. У тих випадках вам треба зайнятися якоюсь діяльністю, що допоможе вам забути ті спокуси й перемогти, або принаймні не звертати уваги на бунт звихненої людської природи, тобто вашого тіла. Маймо надію на Господа, що пошле нам поміч у відповідний час, якщо ми будемо держатись наших добрих постанов у часі темряви, боязні, сумнівів, тобто в часі спокус.
Молитва:
Спасителю мій, немає слів, щоб могти описати велич і славу, що ждуть тих, які сповняють Твою святу волю в туземному житті, Св. Апостол Павло, перефразуючи слова пророка Ісаї, каже: "Як написано: "Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що Його люблять" /І Кор. 2, 9/. Тому й Господь не каже нам, як там буде на другому світі, бо людина, ані її мова не спроможні описати того щастя, яке жде всіх, що до неба дістануться. Тому, без огляду на те, які труднощі й страждання нам треба переносити в туземному житті, вони не є нічим у порівнянні зі славою, яка жде нас після смерти. Тому, Господи, допоможи мені держати очі звернені на ті майбутні блага, щоб я ніколи не стратив відваги й не припинив моєї щоденної боротьби за небо. Амінь.