Любі друзі, хай Ісус Христос сповнить ваші серця Божою любов'ю й милосердям, так щоб ви могли Його любити повною й досконалою любов'ю. Милосердна любов бачить Його в усіх Його ділах. Навіть коли вона робить діла для людей, вона робить їх заради Господа. Будьте добрими для всіх, але не грішіть для нікого! Про те повчає нас Христос словами: "Ви - сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити?.. Ви - світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі діла, прославляли вашого Отця, що на небі" /Мт. 5, 13; 14; 16/. Роблячи нас своїми усиновленими дітьми в Тайні Хрещення, Господь вибрав нас і відокремив від неохрещенних осіб, бажаючи при нашій помочі, тобто нашим добрим примірним життям, привести неохрещенних до одного стада. Тому нам треба поводитися як Божі діти, тобто робити добро й уникати зла, за всяку ціну уникати гріха. Бо ніколи не може бути оправдання творенню зла, й тим способом образі Бога Творця. Все-таки деколи може бути хвилина, в якій ви можете відкласти ваші релігійні обов'язки, щоб допомогти ближньому, який потребує вашої помочі, в тому випадку Господь задоволений вашим учинком допомогти ближньому. Хто не дбає про потреби свого ближнього, той у дійсності не дбає й про Господа Бога. Бо, кажучи правду, в нас немає можливости виявити нашу вдячність і любов Богові, як тільки при помочі ближнього. Христос Господь сам утотожнює себе з нашим ближнім словами, зверненими до тих, що по Його правиці: "Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, приготоване вам від сотворення світу. Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягнули; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене". Коли ж вони поспитають, коли вони це все зробили для Нього, відповіддю буде: "Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших, - ви мені зробили" /Мт. 25, 34-40/. До тих, що будуть ліворуч Його, Він звернеться такими словами: "Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його" /Мт. 25, 41/. Коли ж ті спитають, коли вони не послужили Йому, відповіддю буде: "Істинно кажу вам: Те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших, - мені також ви того не зробили" /Мт. 25, 45/. Остаточне виконання засуду міститься в таких словах: "І підуть ті (що по лівиці) на вічну кару, а праведники - на життя вічне" /Мт. 25, 46/.
Це велика правда, що неможливою річчю є любити Господа Бога тому, хто не любить свого ближнього. Св. Іван Євангелист підкреслює цю правду словами: "Хто каже, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той у темряві й досі... Хто ж ненавидить брата свого, той у темряві, й у темряві він ходить, і куди йде, він не знає, бо темрява йому засліпила очі" /І Ів. 2,9-11/. Це означає, що кожен, хто ненавидить свого ближнього, є в стані смертельного гріха й тому не може бути дитиною Божою, бо ненавидячи ближнього, що є образом і подобою Бога, ненавидить і самого Бога, а затим не може перебувати в любові Божій. На іншому місці св. Іван Богослов об'являє: "Коли хтось каже: Я люблю Бога, а ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить. І таку ми Заповідь одержали від нього: "Хто любить Бога, той нехай і любить брата свого" /І Ів. 4, 20-21/. Стосовно любови до ближнього Спаситель дав нам свою особливішу Заповідь: "Нову Заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! З того всі спізнають, що ви мої учні, коли любов взаємну будете мати" /Ів. 13, 34-35/. Те наше почитання Спасителя доказуємо нашою любов'ю й допомогою нашим ближнім; тому доказуймо нашу практичну любов до Спасителя тим, що будемо на ділі любити наших ближніх, а не лише самими словами.
В наших стараннях допомагати нашим ближнім не ставаймо нетерпеливими, коли наші плани не здійсняться. Також не стараймось змінити інших, тож коли вони настоюють на тому, щоб перебувати в грісі, не настоюймо більше, але радше звернімось до Господа, просячи в Нього навернення нашого ближнього. Відносно того Христос дає нам вказівку: "Коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата свого. Коли ж він не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох свідків, щоб усяка справа вирішувалась на слово двох або трьох свідків. І коли він не схоче слухати і їх, скажи Церкві; коли ж не схоче слухати й Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар" /Мт. 18, 15-17/. Коли ми старались щиро навернути ближнього, але з того нічого не вийшло, годі треба залишити його Божому милосердю, а Він знає, як собі з ним порадити. На випадок, коли ми не можемо направити наших злих навичок чи наших ближніх, будьмо терпеливими й просімо Господа про Його поміч. Будьмо певні, що Він не дозволить, аби зло побілило, й знайде спосіб його направити. Якщо б усі люди були досконалими, ми не потребували б терпіти заради них. Та кожна людина має свої блуди й гріхи, і нам треба допомагати їм нести їхні тягарі, згідно зі словами Святого Письма: "Носіте тягарі один одного і тим робом виконаєте закон Христа" /Гал. 6, 21/. Отже, стараймось потішити нашого ближнього, дати йому добру пораду, перестерегти його, коли робить щось злого; повчімо, коли не знає, інакшими словами, трактуймо його так, як би ми бажали, щоб Господь трактував нас на Страшному Суді.
Розважмо:
Харітас - це чеснота, яка робить нас здібними любити Господа Бога понад усіх і понад усе, і в усьому. Ми любимо Господа понад усе, коли ми ненавидимо гріх і вправляємо чесноти, конечні нам у нашому щоденному житті. Ми любимо Господа в усіх речах, передусім, коли трактуємо наших ближніх із пошаною, яку ми їм винні, а по-друге, коли ми якнайкраще вживаємо наших речей та нагод, які нам трапляються. В усіх тих речах, особах і нагодах ми доказуємо нашу любов до Господа Бога, коли обходимось із ними згідно з Божою волею. В усіх наших починаннях зразком для нас повинен бути Ісус Христос - Син Божий.
Молитва:
Господи Боже, я знаю й визнаю, що Ти предобрий наш Батько. Тобі належить усе те, що я маю, бо те все Ти в своїй доброті мені дав, подібно, як моє життя й існування. Як справді я це розумію, виявиться з того, яке моє відношення буде до людей та до подій у моєму щоденному житті. Допоможи мені відноситися до моїх ближніх із такою любов'ю та добротою, якої Ти від мене бажаєш. Дай мені ласку, щоб я віддзеркалював Твою чудесну терпеливість у щоденних клопотах життя. Я бажав би постійно старатись про те, помимо моїх немочей та звичок. Коли ж не можу доказати моєї любови якимось більшім досягненням, то принаймні нехай доказую постійне змаганням до досконалости. Я ніколи не заперестану змагати до досконалости, бо то є одне, що можу зробити з любови до Тебе. Амінь.