Любі друзі, пошана людини - це страх перед публічною критикою або виправленням. Тому старайтесь жити ціле своє життя у Христовій присутності й не думайте занадто, що люди про вас думають чи що про вас казатимуть. Як довго у вас є чиста совість, гадки людей не можуть нічого додати ані відняти від вашої дійсної вартости. Бо ви не є кращими, коли люди вас хвалять, ані гіршими, коли вас обмовляють та на вас нарікають. Ваша вартість в Божих очах не залежить від опінії людей, ані від їхніх осудів. Тому що люди осуджують людину згідно з її зовнішнім виглядом і ділами, не знаючи нічого про наміри чи рації діяльности людини, тому вони не повинні бути для вас важливими. А Господь Бог, який глядить на серця людські, бачить ваші наміри й щирі зусилля, знає про вас дійсну правду, тож знає, якими ви в дійсності є, що для кожної людини є найважливішим. Тож коли ваші зусилля не всі увінчаються видними успіхами, вони матимуть завжди вартість в очах Божих, бо не все успіхи залежать від самої людини. Тож коли ваші старання й зусилля залишаться безуспішними, вони не втратять своєї заслуги й нагороди перед Богом. Люди, які лише судять згідно зі зверхніми успіхами, ніколи не можуть бути певними заслуг чи провини зовнішніх діл, тим більше що в них велику роль грають також їхні опінії, прихильність до особи чи неприхильність, їхня власна суєта чи опінії, які собі самі витворили. Господь Бог, однак, який бачить ваші серця: "Господи, Ти, що вивідуєш серця й утроби, Боже справедливий" /Пс. 7,10/, судить по справедливості, віддає кожному згідно з правдою. Пророк Єремія говорить про той справедливий суд Божий, бо Він глядить на серце людини: "Ти ж, Господи сил, що справедливо судиш, вивідуєш нутро й серце, дай мені побачити Твою відплату їм, бо на Тебе поклавсь я в ділах моїх" /Єр. 11, 20/. "Тому Господь Бог, який вивідує серце й випробовує нутро, щоб відплатити кожному за його діяннями, за плодами його вчинків" /Єр. 17,10/. Цю чесноту справедливости вже старалися фарисеї використати в дискусії з Ісусом Христом, щоб зловити Його на слові й оскаржити перед жидівською старшиною, кажучи: "Учителю, знаємо, що Ти щиросердний і не зважаєш ні на кого, бо не дивишся на обличчя людей, лише по правді наставляєш на путь Божу" /Мк. 12,14/. Отже, признають самі, що Христос у своїх осудах людей не керується їхніми бажаннями чи осудами, але все судить згідно зі справедливістю.
Нам також треба бути безсторонніми в наших осудах чи рішеннях, не керуючись нашими опініями чи уподобаннями, але держачись справедливости й правди. Пробуймо наслідувати св. Апостола Павла, який старався бути всім для всіх людей. не звертаючи уваги на те, що люди думали про нього. Він дуже добре знав одну правду, а саме, що неможливо всіх задоволити. Він затяжно працював, щоб поправити життя людей, але, помимо того, не міг запобігти критиці й осудові людей. Подібно як Апостол народів, ми повинні також покласти наше життя в Божі руки й залишити всі осуди Йому єдиному. Але боронімось проти несправедливих людських критик у покорі й терпеливості. Коли ж у деяких випадках мовчанка може більше пошкодити справедливій справі, радше ніж помогти, тоді просімо про Божу поміч і обороняймо себе, але тільки правдою.
Розважмо:
Втішною для нас є ця правда, що коли люди бачать тільки зовнішню акцію. Господь бачить бажання, наміри й щирість та зусилля, з якими довершуємо наші діла. Нам треба бути тільки певними, що ми стараємось робити все якнайкраще, без самообману й гордости, Господь Бог сам подбає про те, щоб правда остаточно перемогла. Обмови й очорнення та осуди не пошкодять нам, якщо ми довіряємо Богові радше, ніж нашим людським зусиллям. Нам не можна опустити жодного доброго діла, ані не робити ніякого злого зі страху перед критикою або насміхами чи глузуванням.
Молитва:
Господи Боже, мій справедливий Судде. Я кладу моє життя в Твої Божі руки. Я бажаю шукати Твоєї правди й справедливости й згідно з ними поступати в моєму житті, щоб тим способом прославити ім'я Твоє святе. Я не буду боронитися проти несправедливого критицизму, незрозуміння чи неконечних атак ворогів. Врешті я залишаю всякий осуд у Твоїх Божих руках. Захорони мене, Господи, від зарозумілости й самохвальби. Прости, Спасителю, злобним язикам, які стараються мене осуджувати й нерозумним серцям, які стараються мене засудити. Не дозволь, щоб я оминув будь-яке добре діло чи вчинив якесь грішне зі страху перед насмішками чи насиллям людей. Ти єдиний, Господи, є всесвятим, Ти мій Бог і Господь! Люди звичайно помиляються в своїх осудах. Тому я ніколи не дозволю, щоб їхні опінії чи осуди відвертали мене від сповнювання Твоєї святої волі. Амінь.