Любі друзі, святі угодники Божі жили в цьому світі без жодних нарікань. Вони були свідомі своїх немочей і жертвували свої денні прикрості та клопоти як задосить учинення за свої гріхи. Вони старались розвинути чесноти покори й простоти, щоб оминути ваду самообману. Спаситель заохочує нас навчитися від Нього тих чеснот, кажучи: "Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий" /Мт. 11, 28-30/. В своєму навчанні Спаситель підкреслює, що чеснота покори веде до Царства Небесного: "Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне" /Мт. 5, 3/. Найбільшою журбою праведних угодників Божих була обставина, що вони можуть обманути себе довір'ям в свою доброту чи в свою вищість над іншими людьми. Зі зверненими на Христа очима вони жили в спокої душі. Якщо ви бажаєте також жити даром Христового спокою, учіться контролювати ваше самолюбство в багатьох речах. Тож робіть добро, але не для себе, але для Христа Господа. Віддайте Йому свою вірність, тому що Він того гідний і того від нас бажає. Зі свого боку не вимагайте завжди якоїсь нагороди за ваші добрі вчинки, бо Спаситель уже дав вам багато більше, ніж ви того гідні, чи Йому за все добро зможете відплатити.
Коли ми не можемо допомогти іншим людям проти їхніх злих навичок чи блудів, тоді найкраще зробимо, коли залишимо їх у спокої й поручимо їхні душевні потреби Божому провидінню. Якщо вони не бажають ніяк виправлятися, хай собі йдуть тою дорогою, що самі обрали, треба нам уважати, щоб з причини їхньої впертости й нерозуму ми не втратили спокою нашої душі, а то й не попали в гріх гніву. Нам найперше треба зберегти спокій духа, тому що тоді тільки зможемо пізнати ясно, як той спокій передати іншим, що його потребують. Треба нам знати, що спокійна людина може краще впливати на інших, як учена. Кожен є під враженням спокійної людини, бо відчуває, що від неї приходить спокій Христа, який приніс спокій цілому світові. Не бажаймо нічого більше ні менше, як тільки чинити Його волю, а тоді мир Божий буде з нами повсякчасно. Цей Божий мир Христос запевнив нам перед своїми стражданнями, звертаючись до своїх Апостолів такими словами: "І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла: "Слава на висотах Богу й на землі й мир людям Його вподобання" /Лк. 2, 13-14/. І ми також просімо Спасителя, щоб той свій мир залишив і нам, та щоб Він залишився з нами повіки.
Розважмо:
Багато людей бажає собі того Божого миру, але мало хто з них знає, як його осягнути. Деякі думають, що його осягнуть в певності добробуту чи грошової економії. Інші шукають у постійній діяльності. Ще інші знову стараються знайти його в людській приязні, в похвалах, у подиві своїх приятелів та сторонників. Та, на жаль, ті речі не є джерелом правдивого Божого чи Христового миру. Щоденне життя прямого думання й несамолюбне слідування за Божою волею - це єдине джерело правдивого Божого миру. Внутрішній мир - це дар Божий тим людям, які живуть, правдою сповняючи Божу волю в їхньому житті. Обурення проти деяких обставин чи чого іншого позбавляють людей того внутрішнього миру. Нам треба вчитися жити з тим, чого ми не можемо змінити або усунути з нашого життя. Господь Бог допоможе нам вознестися понад такі речі, якщо ми тільки дамо Йому нагоду участкувати в нашому житті.
Молитва:
Господи, допоможи мені осягнути той чудний мир, що його Ти обіцяв нам послати, той мир, за яким тужить і якого прагне наша душа. Дай мені ласку сповняти Твою святу волю й жити згідно з нею в усьому, що може мені приключитися сьогодні. Бажанням моїм є принести Твій мир усім тим, що живуть довкола мене. Я старатимусь допомогти їм під тим оглядом, якщо воно можливе; а якщо побачу, що мої зусилля до нічого не доводять, тоді залишу їх Тобі, Спасителю. Твоя свята воля буде моєю журбою в усьому, що станеться зі мною сьогодні. Ті, що стараються жити так, як Ти собі того бажаєш, осягають найвищу мудрість і знаходять Твій мир у своєму туземному житті. Та Ти, Господи, добре знаєш, яким нестійким і непевним я є в моїх постановах, тож додай мені ласку сповняти обітниці, дані Тобі, бо Ти не ціниш самих обітниць, але їхнє вірне додержання. Я знаю, Господи, що Ти все можеш, що тільки хочеш, тому що Ти сам те сказав: "У людей це неможливо, - але не в Бога; в Бога бо все можливо" /Мк. 10, 27/. Покажи Твою всемогутність на мені, грішному, допоможи мені додержуватись вірно моїх обітниць та рішень, щоб я тим способом став Твоїм вірним послідовником. Амінь.