Любі друзі, важливою засадою у вашому житті повинна бути така: не будьте ніколи бездіяльними! Але старайтесь мати досить занять і діяльности, щоб ви були цілий час занятими. Але з другого боку, не є добрим також бути задуже зайнятим. Без огляду, що ви робите, уважайте, щоб не робили чи не старались осягнути те, що понад ваші сили. Різні люди мають різні таланти, здібності й сили. Тому треба вам знати, що ви не можете дорівнювати кожному в його спромогах, інтелекті чи знанні. Так само фізичні вправи повинні бути узгіднені з вимогами вашого тіла й з вашим здоровим глуздом. Їх не кожен може однаково вживати. Але кожна особа повинна міряти свої фізичні вправи згідно зі своїми силами та своїми щоденними заняттями. Якесь завелике замилування чи любов до фізичних вправ є часто формою гордости й суєтою. А фізичні вправи понад сили можуть не тільки знесилити, але й спричинити загибель того чудного Божого твору - людського тіла.
В кожному ділі, чи то фізичному, чи розумовому, ми завжди повинні залишатися панами нашої діяльності. Нехай жоден зиск чи користь не опанує нас так дуже, щоб ми втратили панування нашого ума; бо вони можуть поступово паралізувати наш здоровий осуд та зробити нас своїми невільниками. Бо в тому випадку ми не будемо в спромозі робити того, що є найкращим для нас. Наші гадки й бажання будуть опановані засильним зиском чи користю. Стараймося завжди заховати внутрішню свободу від усіх тих речей. Лише в тому випадку зможемо розумно думати й вибирати те, що нам підходить, тобто те, що дійсно є справедливим і справді добрим для нас.
В нашій зовнішній діяльності не стараймося видаватись кращими чи навіть іншими від звичайних простих людей, що кругом нас. У наших публічних виступах ніколи не стараймося удавати, тобто здаватися кращими, ніж ми в дійсності є. Людина, що справді є кращою, старається бути кращою в Божій присутності та заради Нього, а не заради подиву й похвал інших людей. Нашим першим обов'язком на кожний час є сповняти наші звичайні завдання щоденного життя, але стараймось виконувати їх якнайкраще заради Господа Бога. Коли ж ми виповнили те, що було нашим обов'язком, тоді можемо присвятити решту нашого часу тому, до чого маємо наш особистий нахил, але в тому випадку здалеку від людських очей. Відносно наших душевних, тобто релігійних обов'язків, сповняймо їх також заради наших внутрішніх потреб, а не на показ людям. Про те навчає нас Христос Господь словами: "А коли молитеся, не будьте, як ті лицеміри, що люблять на видноті молитися по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли молишся, увійди в свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі" /Мт. 6, 5-6/.
Розважмо:
Знову зустрічаємось із нашим найгіршим ворогом, зі самолюбством нашим. Воно є нерозумним, бо шукає такої нічтожної слави й такого мілкого самозадоволення в той час, коли ми повинні стреміти до вічної слави й до досконалого щастя в небі. Ми ж часто, навіть у шуканні чи в старанні стати кращими й святими, робимо це деколи з фальшивих мотивів. Господь бажає, щоб ми себе вдосконалювали, щоби чимраз то ближче доходили до Нього, уподібнювались до Нього в нашому щоденному житті; але ми воліємо видатися кращими в очах людей, що нас оточують. Заради того нашого нерозуму наше духовне життя не поступає, але остається завжди слабким, немічним і несталим. Наш поступ повинен зачинатись від нутра, в наших розважаннях, намірах і наших цілях. Коли ж ми зробили Господа Бога нашою головною метою, ми почнемо бачити поступ і добрий осуд у наших зовнішніх ділах.
Молитва:
Премудрий і люблячий Отче наш Небесний, щиро дякую Тобі за цю сьогоднішню лекцію. Бо як довго я добре думаю, мої рішення в житті будуть правильними й добрими. Якщо Ти, Господи, будеш дійсно моєю головною метою, якщо я глядітиму за Твоєю святою волею в усіх речах, я омину багато нерозумних крайностей. Я знаю, що Ти бачиш мої зусилля й є задоволений, якщо я роблю все, наскільки розумно можу. Коли ж я силуюся і доходжу до крайностей, я дію тоді заради якихось самолюбних причин. Тому допоможи мені, Господи, збалансувати моє життя, принаймні, щоб оминути умисний показ про людське око. Допоможи мені, щоб я не бажав подиву ані уваги від нікого, окрім Тебе єдиного, мій Боже. Бо як довго я послідую за Твоїми вказівками, я не стану невільником моєї праці ані жодного сотворіння. Найбільшою жертвою, що Ти сьогодні вимагаєш від мене, є вірність до моїх щоденних обов'язків. Не дозволь, щоб я доходив до крайностей, але допоможи мені робити все, що можу найкраще, заради Тебе. Амінь.