Любі друзі, просіть Спасителя, щоб повчив вас дечому зі своєї Божої Мудрости. Цей дар є ціннішим від усього золота й багатств цього світу, бо Його мудрість є, як небо, вищою від людської мудрости. Цієї правди навчає нас уже Святе Письмо: "Думки бо мої - не ваші думки, і дороги ваші - не мої дороги, - слово Господнє. Бо так, як небо вище від землі, так мої дороги вищі від доріг ваших, і думки мої вищі від думок ваших" /Іс. 55, 8-9/. Головною причиною того, що люди судять так нерозумно, є те, що вони задуже думають про туземне життя, а не досить про те друге, потойбічне життя й про вічність, яка жде на кожного з нас після смерти. Вони боронять свої туземні осуди й опінії всякими земними раціями, тому й не диво, що дуже часто попадають у блуди й тому грішать.
Господь Бог не хоче, щоб нас обманули нерозумні людські міркування; отже, коли люди не годяться з раціями й гадками Бога, вони, очевидно, помиляються. Може, ми не розуміємо ліпше людських міркувань, як ми розуміємо Божі рації, та це лише доказує, як без порівняння мудрість Божа є вищою від усіх сотворених, як ми вже бачили це в пророка Ісаї /55, 8/. Господь зі своєї безмежної досконалої мудрости уділив деяку частку людям, яка є обмеженою, недосконалою, як і все сотворене, щоби й вони також могли розбирати та рішати. Але люди ображають Божу безмежно досконалу мудрість, коли вони воліють розумування людських сотворінь радше, ніж Божі досконалі рішення. Все це виходить ясно зі звичайного осмислення, бо Бог не лише бачить те, що люди своїм обмеженим умом можуть бачити, але понад то бачить і знає багато більше про все. Він бо бачить не лише все, але також те все в усяких стадіях існування, тобто в сучасному й минулому, чого розум людський не може ніяк збагнути.
Світські люди є досить нерозумними не тому, що вони цінять добрі речі цього світу, але тому, що вони їх задуже цінять, понад їхню дійсну вартість. Вони є готовими наразитися на гріх, тобто його вчинити заради якоїсь туземної користи чи земного добра, незважаючи на Божий Закон і на заборону робити щось проти Його святої волі. Вони не мають правдивого поняття про себе самих, не знають, що вони є тільки нічтожними творами Божих рук, у всьому залежними від Його волі, що є всемогутнім Творцем. Забувають, що всяка велич і значення людини - це лише новий дар Божого Творця, даром дані, з любови до них, без жодної заслуги з їхнього боку. Вони шукають слави й подиву інших заради якогось проминаючого успіху чи таланту, замість шукати всетриваючої хвали й подиву, що їх Творець дасть усім тим, які дійдуть до Нього, до Його Небесного Царства.
Правдива велич людини є в віддзеркалюванні Божої доброти й мудрости в її щоденному житті; й люди це осягають, коли підкоряються Божим Заповідям, що є витвором Божої мудрости відносно нас, Божих мудрих сотворінь. Все що в вас є гідним похвали, є тільки тоді, коли це подобається Богові. Бо не все є добрим, що нам видається таким, але тільки те, що є добрим згідно з Божим Законом. Те все, що люди називають добрим, таким не завжди є в дійсності. Вас ніколи не збентежить світська мудрість, як довго ваші очі будуть звернені на Божий Закон і на Його діло. На випадок сумнівів спитайте Церкву, тобто її представників, і від неї завжди одержите непомильну відповідь.
Розважмо:
Наші модерні часи є повні противорічних вірувань та філософій. Це все є справді в замішанні й безладді; проте, якщо ми бажаємо з того замішання звільнитися і пізнати правду, мусимо просити поради в представниці Христової на землі - в Церкви Святої. Тож коли забажаємо заховати внутрішній спокій, мусимо відкинути всі людські теорії й ідеї. Господь сотворив багато добрих речей на світі. Він, однак, остерігає задуже полюбити їх і до них прилягти нашим серцем. Вони все є дуже добрі й нам потрібні, але під тою умовою, що вони помагають нам подобатися Господеві; інакше мусимо глядіти на них, як на такі, що є шкідливими для нас.
Молитва:
Господи Боже, Ти, що є джерелом усякої правди й мудрости, мені відомо, як важко є думати прямо й добре серед світових людей. їхні фальшиві ідеї й опінії чи погляди видаються дуже часто правдивими й логічними. Але як же вони можуть бути правдивими, коли Ти, Господи, не годишся з ними? Моїм бажанням є жити щасливим життям, але не фальшивим і проминаючим щастям землі. Якщо мені треба вибрати між землею і небом, то очевидно, я хочу вибрати те, що є кращим для мене, тобто те, що є правдивим щастям. Я вживатиму добрі речі, що їх матиму на землі, та не буду їх любити так дуже, щоб вони могли б стати образою для Тебе. З другого боку, я бажаю чимраз то більше думати Твоїм способом, тобто так, як Тобі подобається, що буду краще пізнавати, вивчаючи релігійні правила та правди щораз то краще. Твоє слово буде для мене завжди єдино міродайним у всіх справах, а з мого боку, буду сподіватися ласки від Тебе, на яку покладатимусь, як на силу, яка для мене є доконечною, щоб правильно рішатися в усяких сумнівних справах. Амінь.