Любі друзі, хоч, може, дуже пильно плануєте різні речі й укладаєте все з найбільшою дбайливістю, все-таки матимете багато нагод вправлятися в чесноті терпеливости. Бо ніхто не може усунути все неочікуване, непередбачене й те, чого не можна уникнути. В багатьох випадках найкращим ліком і оружжям є розумна терпеливість зі самим собою, як також із іншими людьми. Кожна людина має свою щоденну мірку клопотів і прикрощів, чи сама з собою чи зі сторонніми. Деколи це буде біль чи прикрість, іншим разом це може бути розумове чи душевне терпіння, роздратування, заведення чи занепокоєння. Деколи нам може здаватися, що Господь залишив нас, іншим разом нам треба переносити нерозуміння, фальшиве вияснення, а то й злу волю з боку наших сусідів. Деколи, навіть, нам видається, що ми є тягарем, а то й клопотом для себе самих. Господь передбачив те все й тому запрошує нас прийти до Нього в наших клопотах та нашому горі, кажучи: "Прийдіть до мене, всі втомлені і обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе і навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий" /Мт. 11, 28-30/. В таких випадках Спаситель запевняє нас, що коли прийдемо до Нього з нашими клопотами, Він не відкине нас, але допоможе в переношенні тих тягарів. В таких випадках найкращим ліком й оружжям є інтелігентна терпеливість зі самим собою, як також із іншими людьми. Кожна людина має свою частину клопотів та досвідів. Та в нашому випадку не йдеться про ті клопоти, бо вони завжди з нами будуть; як довго ми живемо на тій долині сліз, Господь посилає їх нам, щоб були нам помічними в осягненні Царства Небесного. Питанням є, як ті всі клопоти й терпіння треба переносити, щоб вони дійсно стали нам помічними в нашій дорозі до Господа Бога. Ми знаємо, що й Спаситель наш Христос мав їх також через ціле своє туземне життя, тож і ми будемо мати, і тому нам треба те все, всі ті труднощі переносити так, як і Він їх переносив. Тож і не диво, що Він каже: "Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде слідом за мною" /Мт. 16, 24/. Й коли людина хоче спастися, тобто осягнути Царство Небесне, мусить взяти свій хрест і йти за Спасителем, бо як заявляє Христос: "Хто не бере свого хреста і не йде слідом за мною, той недостойний мене" /Мт. 10, 38/. Очевидно, хто недостойний Христа в туземному житті, буде недостойний Його і в Царстві Небесному, тобто буде виключений від нього.
Очевидно, що кожна людина бажала б звільнитися від тих туземних терпінь та клопотів, але це є неможливою річчю, як довго ми живемо на землі, бо вони є конечною частиною нашого життя. Куди б ми не звернулися, ми завжди знайдемо наші хрести й клопоти в такій або іншій формі. Господь посилає їх нам як ласку свого Божого Провидіння, бо як не мати в житті хрестів і терпінь? Чеснота терпеливости допоможе нам легше їх переносити. Вона допоможе нам заховати спокій душі, так що ми, помимо тих невигод і досвідів, продовжуватимемо наше крокування до мети, що її намітив нам Господь Бог. Тому нам ніколи не треба відмовлятися приймати ті прикрості на себе, бо чи ми хочемо, чи ні, вони завжди будуть з нами, що включається в словах Христа: "Нехай візьме хрест свій і йде слідом за мною" /Мт. 16, 24/. Виходить із того, що кожний із нас має свій хрест, призначений йому Божим Провидінням.
Розважмо:
З того виходить, що чеснота терпеливости є пречудесною й важливою для нас чеснотою. Вона є ключем до душевного спокою, навіть радощами в час клопотів і терпінь. Нам ніколи не треба дивуватись, обурюватись, бути розчарованими чи сумними, коли речі не будуть так іти, як ми того хотіли б. Куди б ми не пішли, ми самі несемо ті клопоти зі собою, бо в цьому винні наші нерозумні й безконечні бажання. При помочі чесноти терпеливости - терпіння ми зможемо те все опанувати й дійти до спокою або принаймні побачити й навчитися давати собі раду з тими всіма клопотами.
Молитва:
Господи мій Ісусе, Царю правдивої слави. Ти прийняв життя терпіння й клопотів заради мене грішного. Ти прийняв вінець встиду й агонії з любови до мене, щоб звільнити мене від гріхів. То чи можу я сподіватися, а то й бажати легкого безжурного життя, щоб мені тільки щастило в житті? Коли Ти вибрав терпіння й пониження заради мене, а крім того, ненависть людей, заведення, невдячність, упокорення, несправедливість і всяку іншу біду, то чи ж можу я сподіватися пройти моє життя лише з успіхами й приязню людей? Ні, Господи, бо коли справді бажаю Тебе любити, я мушу участкувати в Твоєму житті. Тому навчи мене терпеливости й готовности приймати всі заведення, клопоти й прикрості, які мене зустрінуть у моїй дорозі. Але тому, що Ти знаєш, яким немічним я є, яким нетерпеливим, помагай мені Твоїми ласками. Бо каже про Тебе псалмоспівець: "Наш Бог на небі, усе, що захотів, Він сотворив" /Пс. 113, 3/. Або як Ти сам запевняєш нас: "У людей це неможливо, але не в Бога; в Бога бо все можливо" /Мк. 10, 27; Мт. 19, 26/. Через те зроби мене подібним до Тебе в житті, подібному до Твого. Бо немає більшої слави для людини, як наслідувати Тебе в нашому житті. Амінь.