Любі друзі, якщо ви поступите в чесноті терпеливости, Господь притягне вас ближче до себе. Він дасть вам великий привілей, як переносити все, що зустрінете на своїй туземній дорозі, заради Нього. Коли ви так розважатимете те все, скільки Христос Господь перетерпів заради нас та скільки досвідів та клопотів Його святі угодники перетерпіли заради Господа, зрозумієте, як мало що ми переносили заради Бога. Господь ще не домагався від вас, щоб ви заради Нього проливали кров чи піддавалися різним тортурам, як це робили перші християни. Знаючи те, вам легше буде переносити щоденні клопоти й досвіди, коли ще розважите страждання Христа Спасителя. Його хресну смерть та всі тортури й під кінець - мученичу смерть Його славних мучеників. Всі Його вірні поклонники мусіли поборювати нагальні спокуси, Господь досвідчав їхню терпеливість різними способами, та вони те все переносили, маючи перед очима свою несамолюбну, щиру любов до Нього. Якщо ті розважання все ще не переконають вас менше думати про ваші клопоти й досвіди, це буде доказом, що ви все ще любите більше себе, як Господа Бога.
Треба нам знати, що Ісус Христос не допустить нічого у вашому житті, що не допомагало б вам у осягненні ваших речей. Тому ми навчаймось від Нього важливої науки бути менше зацікавленими в уживанні туземного життя, радше схильними переносити щоденні прикрости й досвіди заради Нього. Приготовляймо себе до всяких клопотів, противенств, незрозумінь, протирічностей та трудів з більшою резиґнацією - підкоренням і з терпеливістю. Пам'ятаймо, що Господь Бог не дасть перевищити себе в щедрості, але дасть нам ласку діяти з розмислом і повним спокоєм у часі досвідів. Однак не сподіваймось, що зможемо осягнути небесне щастя у Небесному Царстві легким та повним задоволення земним життям. Божі ласки не дістаються тим, що є нетерпеливими в час терпінь і противностей. Терпеливість допоможе нам ясно і розважно думати, так що з часом ми зможемо глядіти на терпіння й противності, як на привілей, але лише в тому випадку, коли ми їх сприймаємо й переносимо заради Христа Господа. На це маємо приклади з життя Апостолів і учнів Христових, які раділи, коли їм прихопилось переносити терпіння за проповідування Його Божої науки. Вони знали, яким привілеєм є терпіти заради Нього. Зрештою, Спаситель виразно навчає про те, коли каже: "Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде слідом за мною" /Мт. 16, 24/. З тих слів Спасителя виходить, що для нас немає вибору, приймати чи не приймати наші щоденні хрести, тобто прикрості, коли хочемо дістатись до місця вічного й незакаламученого спокою й вічного щастя. Це ще ясніше виходить із інших слів Христа Господа, а саме: "Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене" /Мт. 10, 38/. Очевидно, що до Царства Божого не може дістатися людина, недостойна Спасителя.
Розважмо:
Це справжній привілей для людини - переносити терпіння заради Христа Господа. Найбільший осяг людини на землі - це забути про себе саму й жертвувати усе Господеві, а передусім тоді, коли ті речі є противними й важкими до виповнення. Й ми повинні просити Господа, щоб дав нам нагоду й можливість виявити нашу несамолюбну любов до Господа Бога. Нам треба передусім краще Його пізнавати, бо чим краще Його пізнаємо, тим більше будемо бажати переносити всякого роду терпіння заради Нього. Вправлятись нам треба вже відразу, переносячи звичайні й не задуже важкі терпіння й противенства. З часом зможемо піднестись до більших можливостей, в яких матимемо нагоду воліти Його святу й премудру волю радше, ніж нашу сліпу й самолюбну.
Молитва:
Спасителю мій Господи, багато людей поручає іншим чесноту терпеливости й нею захоплюється, але лише устами своїми, а дуже мало є таких, що б були готовими вправляти її в своєму щоденному житті. Господи, дозволь мені, щоб я не був лшие в теорії Твоїм послідовником, але щоб я був справжнім активним — діючим. Бо не теорією осягнемо щастя небесне, але дійсною й усильною працею, як Ти того вимагаєш., щоб ми брали свої хрести й несли їх за Тобою. Ти гідний так багато більше, ніж я спроможний Тобі жертвувати, бо Ти був таким щедрим супроти мене протягом мого цілого життя. Те, що я можу жертвувати Тобі, — це таке нікчемне й таке маленьке в порівнянні з Твоїм хрестом, що Ти з любови до мене прийняв і переносив ціле своє туземне життя; навіть коли я порівняю свої клопоти з жертвуваннями Твоїх святих угодників, воно також мале й нічтожне. Тому дай мені відчувати радість у прийманні заради любови до Тебе досвідів, противенства, заведення й трудів кожного дня. Сподіваюсь, що зможу піднестися вище, бажаючи терпіти більше, як мою частку щоденних обов'язків і досвідів. Це допоможе мені переносити все, як доказ моєї любови до Тебе й вдячности за все добро, що Ти мені зробив. Амінь.