Любі друзі, правдива людська велич показується в біді - противенствах. Важка праця, заведення, упадки, критика, зла інтерпретація, спротиви, жалі й тілесні терпіння є мірилом, яке показує, якими ми в дійсності є. Ваші чесноти доказуються й ваші блуди виявляються в тих противенствах. А крім того, вони для вас є нагодою вживати ваші спроможності та здібності вашої волі й ума. Не було б тих досвідів і противенств, ви не мали б можливости екзаменувати й пізнавати себе краще, тому що дійсна вартість людини доказується в противенствах і досвідах.
Добробут, достатки й успіхи не є завжди добрими для нас. Наш найбільший осяг на землі - бути з'єдиненими із Христом у всьому. А це ми можемо найкраще осягнути в противенствах. Спаситель взиває нас наслідувати Його. "Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде слідом за мною" /Мт. 16, 24; Мк. 8, 34/. А хто того не робить, той негідний Христа: "Хто не бере свого хреста й не йде за мною, той недостойний мене" /Мт. 10, 38/. Те слідування за Христом повинно бути абсолютним, і від Нього навіть смерть не може відстрашити людину, як заявляє Спаситель: "Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто його погубить задля мене, той його знайде" /Мт. 10,39/. Тут мова йде про життя туземне, недосконале, й про досконале життя після смерти. Це означає, що хто, стараючись захоронити своє туземне життя, допускається гріха, той його погубить. Бо кожен із нас мусить скоріше чи пізніше вмерти. Тож коли він, щоб захоронити своє туземне життя, переступає Божу Заповідь, тратить важливіше, вічне життя, хоч і туземного захоронити не зможе, бо всі мусимо вмирати. То правда, що важко наслідувати досконалого Бога, це є понад наші людські спромоги. Він - це Мудрість Божа й сила Небесного Отця, як про те говорить св. Апостол Павло: "Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, ми проповідуємо Христа розп'ятого: ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, а для тих, що покликані, - чи юдеїв, чи греків - Христа, Божу могутність і Божу мудрість" II Кор. 1, 22-24/. Досвіди й прикрости дають нам нагоду пізнавати себе. Тому що коли все нам у житті сприяє, ми можемо ошукатися, коли ж нещастя нас переслідує, тої небезпеки вже немає. Віру, надію, покору, терпеливість та інші надприродні чесноти можна виявити тільки досвідчаючи їх у дійсному житті. У противенствах ми не можемо ошукатися, але ми бачимо себе такими, якими ми є.
Ісус Христос бажає, щоб ми дійсно були добрими. Бажає, щоб ми віддались Йому беззастережно та без будь-яких винятків. А таку жертву можна найкраще зробити в час досвідів, у час терпіння. Наш природній пошук за власною наживою чи власним добром мусить бути захованим у волі Христа. Ми не можемо бути певними, що ми це все осягнули, аж доки ми добровільно не сприймемо противенств, що їх Він посилає нам кожного дня.
Розважмо:
Немає нічого милішого Богові й нічого кориснішого для нас, як охоче терпіти з любові до Ісуса Христа, нашого Царя. Якщо ми зростатимемо в оцінці тієї правди, ми дійдемо до того, що волітимемо противенства, ніж потіхи й вигоди. В нас зростатиме бажання робити щораз то більше для Господа нашого Ісуса Христа, який стільки зробив для нас. Ми поступатимемо в бажаннях старатися щораз то більше бути подібними до Нього й до Його святих угодників. А отже бажатимемо терпіти більше, переносити більше противенств, нерозумінь, упадків, заведень, смутків і болю. Якраз того бажає наш Спаситель, коли каже: "Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною" /Мт. 16,24: Мк. 8, 34; Лк. 9, 23/. Ті ж, що до того не хочуть піднятись, то, за словами Христа Господа: "Хто не бере хреста свого і не йде слідом за мною, той недостойний мене" /Мт. 10, 38/; про них каже Спаситель: "Хто не несе хреста свого і не йде слідом за мною, - не може бути моїм учнем" /Лк. 14, 27/.
Молитва:
Мій люблячий і премудрий Господи, хоч ти дозволяєш щоб я зустрічав спокуси й противенства, Ти робиш те тільки заради мого власного добра, щоб я це робив. Тим способом я зможу вознестися до висот добра, а тим самим заслужу собі вічну славу в Царстві Небеснім. Серед моїх досвідів і терпінь я повинен любити Тебе якомога більше, розуміючи, що ті страждання й противенства є Твоїм даром любови до мене. І Ти посилаєш їх мені, щоб я їх сприйняв і з любов'ю переносив. Господи, дай мені мудрість благословити Тебе в моїх досвідах і стражданнях і любити Тебе серед моїх терпінь. Амінь.