Любі друзі, ваше щоденне життя - це справді безустанна боротьба. Це постійне змагання в вас і кругом вас. Остаточна мета того змагання - це здобути людину для неба чи для пекла. Ті, що змагаються за душі людські, - це, з одного боку, блаженні в небі. Церква Христова на землі й Христос; а з другого боку, - це грішний світ, тіло й диявол. Місцем боротьби є душа кожної людини й кожен з нас. Дуже часто люди переходять на другий бік, до своїх ворогів і помагають їм поборювати Христові старання, спрямовані на те, щоб їх рятувати від диявольських тенет і страшної майбутности в пекельному вогні. Причиною того є або глупа гордість, тупе самолюбство, або попросту гідне погорди незнання.
Грішний світ бореться проти Христа своїми фальшивими засадами самопошани, амбіції та успіху. Це все є лише різні назви шукання себе самого без огляду на інших людей, а то й навіть без огляду на Господа Бога. Правдива самопошана й справедлива амбіція - це ті, які спрямовують наші очі до найвищих досконалостей і вічного щастя, поза тим усім, що дочасне й недосконале - неповне. Тіло воює проти Христа своїми звірячими бажаннями й пристрастями, своїми нахилами й схильностями, які перешкоджають нам ясно думати й прямувати до того, що правдиве й добре. Наша сліпа, себелюбна й уперта гордість подає нам багато фальшивих причин робити те, що дійсно є шкідливим для нас. З причин тих постійних впливів на нас, ми відкриті для постійного самообману.
Диявол хитро вживає тих, повище згаданих, ворогів наших. Він спокушує нас при помочі світських людей та при помочі наших власних слабостей і немочі. Наша єдина оборона проти тих ворогів - стати духовно вишколеною людиною. За поміччю Христа Господа нам треба дістати надприродний світогляд на всі речі, а тоді Господь дасть внутрішню силу й погляд, які дозволять нам розкрити хитре маскування диявола й скоро розпізнати його між його безчисленними видами - масками. Він сповнить наші серця сильною й постійною любов'ю Бога, так що ми щодня змагатимемось за Його славу, незважаючи на нас самих.
Розважмо:
Щоденний змаг за життя йде кожну хвилину в житті людини. Господь Бог бажає, щоб ми були розумними й діяльними воїнами Христовими - Його Божого Сина. В своїй науці й Святих Тайнах Спаситель дає нам знання й силу бути вірними й лояльними Його послідовниками. Він особисто взиває нас іти Його слідами, помимо всяких труднощів: "Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде слідом за мною" /Мт. 16, 24; Мк. 8, 34; Лк. 9, 23/. Очевидно, що слідування за Христом є получене з певним терпінням, але воно є наше й все буде з нами, чи ми собі того бажаємо, чи ні, бо це наші щоденні хрести. Проте той, хто не хоче нести свого хреста, не є гідним Спасителя, тому заявляє Христос: "Хто не бере свого хреста і не йде слідом за мною, той недостойний мене" /Мт. 10, 38/. Або на іншому місці: "Хто не несе хреста свого і не йде слідом за мною, - не може бути моїм учнем" /Лк. 14, 27/. Коли ми прислухаємося й співпрацюватимемо з Його Божим планом. Його небесний світогляд заступить наш земний погляд на світ. Так-то при помочі нашого внутрішнього й зовнішнього наслідування Христа ми станемо духовними людьми. А тоді Господь Бог допоможе нам отримати перемогу не лише в нашому власному серці, але також у серцях людей, що кругом нас. І справді, так буде, наші молитви й жертви вимолять у Бога ласки людям по всій землі.
Молитва:
Господи мій Ісусе, Царю моєї душі, провадь мене постійно в моєму щоденному змазі. Навчи мене глядіти на мої щоденні досвіди як на один великий акт любови й вірности до Тебе. Я бажаю сповняти мої щоденні повинності як службу Тобі єдиному. Якщо в житті зустрічатиму спокуси, поборюватиму їх заради любови до Тебе. Допоможи мені заховати цей духовний світогляд у моїх щоденних діяльностях, щоб люди часом не затемнили Твого образу, так що навіть в моїх актах помочі іншим людям хочу, щоб вони були моїми особистими актами моєї вірности Тобі. Сподіваюсь, що моє вірне слідування за Тобою збудить бажання в інших людей іти слідом за Тобою. Покірним і вчасним напімненням сподіваюсь одержати конечні ласки для тих, які їх потребують, щоб перемагати гріхи й практикувати чесноти. В тій боротьбі матиму на гадці завжди слова Твої, Спасителю: "Та не лиш за цих (Апостолів) молю, але й за тих, які завдяки їхньому слову увірують у мене, щоб усі були одно, як Ти, Отче, в мені, а я в Тобі, щоб і вони були в нас об'єднані" /Ів. 17, 20-21/. За таке вірне послідування за Христом Ти, Спасителю, зразу подбав про нагороду для Твоїх вірних учнів і послідовників, як це виходить з Твоїх слів: "Отче! Хочу, щоб ті, яких Ти мені передав, перебували там, де і я, щоб і вони були зо мною та й бачили мою славу, яку Ти мені дав, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу" /Ів. 17, 24/. Амінь..