Любі друзі, хай світські люди шукають успіхів і слави один від одного; Спаситель наш Ісус Христос бажає, щоб ми шукали слави тільки від Нього. Вся людська слава, земний блиск, всі світські почести є порожніми й нагими, коли їх порівняти з небесною славою й сяйвом, що Спаситель приготував для Його вірних послідовників. Св. Апостол Павло підтверджує цю правду словами: "Ми говоримо про мудрість між досконалими, не про мудрість цього віку, ані про мудрість князів цього віку, що загибають; але говоримо про мудрість Божу, в Тайні, закриту, що її Бог призначив перед віками нам на славу; її ніхто з князів з цього віку не спізнав, бо коли б спізнали, то не розп'яли б Господа Слави, але як написано: "Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що Його люблять" /II Кор. 2, 6-9/. Правдива велич не є в людині, що задоволена сама зі себе, але тільки в тих людей, з яких Христос є вдоволений. Його критерієм судити людей не є критерій цього світу. Він не оцінюватиме ваше знання чи ваше становище між людьми, ані те, що ви маєте видіння чи надзвичайні потіхи, але оцінюватиме вашу вартість згідно з вашою покорою чи любов'ю Бога. Глядітиме, чи ви задуже думаєте про себе самих, чи радше волієте Його волю, та чи ви шукаєте Його славу й честь або вашу власну славу, почести у вашому щоденному житті.
Наша найвища досконалість полягає в любові Христової правди понад усе інше, в призабути себе самого до того ступеня, щоб бути впокореним і зненавидженим усіма заради Нього. Тут найкращим прикладом і зразком для наслідування має бути нам усім Христос Господь, про якого св. Павло звітує оце: "Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, Він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж хресної. Тому й Бог Його вивищив і дав Йому ім'я, що понад усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно преклонилося на небі, на землі й під землею. І щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця" /Флп. 2, 5-11/. Не розважаймо нашу силу ані навіть брак наших сил. Але звернімо наші очі й увагу на безмірну силу, мудрість і любов Христа та думаймо про запевнення нашого Спасителя, коли св. Апостол звернувся до Нього в боротьбі проти спокус: "А щоб я не згордів надмірно висотою об'явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору. Я тричі благав Господа ради Нього, щоб він від мене відступився, та Він сказав мені: "Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі". Отож я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені перебувала сила Христова. Тому я милуюся в немочах, погорді, у нестатках, переслідуваннях та скорботах Христа ради; бо коли я немічний, тоді я міцний" /II Кор. 12, 7-10/. Коли ми полюбимо правду Христову, тоді прославлятимемо Його ім'я, а не наше. Цінитимемо Його честь і Його волю, а не наші ничтожні людські осяги. Прославлятимемо Христа Господа й не дозволимо, щоб похвали людські запаморочили нам голову. Ми ніколи не забудемо нашу маловажність або ничтожність, а передусім нашу гріховність.
Розважмо:
Коли нам бракує спокою й задоволення, то значить, що ми слідували за фальшивим мірилом. Ми судимо про речі з огляду на нашу користь чи некористь, з того, що нам подобається чи не подобається згідно з настроєм, в якому ми є. З другого боку, єдиним доказом добра є призначення Господа Бога. Коли Господь бажає що-небудь зробити при нашій помочі, ми повинні б це уважати нашим великим привілеєм. Коли ж Господь приказує нам щось, що нам не подобається, то, мимо всього, ми повинні казати з пророком Самуїлом: "Говори, Господь, Твій слуга слухає". Воно може бути навіть на нашу некористь, але все-таки мусимо вірити Господеві, бо Він бажає лише нашого добра. Так, то правда, Господь є нашим добрим Батьком, тож не буде вимагати від нас того, що є шкідливим чи безкорисним для нас. У нас повинно бути сильне переконання, що в усьому, що Господь робить або посилає нам, Він наміряє тільки наше найкраще добро, тобто правдиве добро. А ним є передусім те, що є корисним для спасіння нашої безсмертної душі, що допомагає нам в осягненні нашої остаточної мети, тобто злуки з Богом і вічного безмежного щастя з ним у небі.
Молитва:
Душе святий, мій Боже, Ти освячуєш усіх, Джерело правдивої мудрости, дай мені ласку пізнати Твоє святе мірило в моєму щоденному житті. Дозволь мені завжди прямо бачити Твою Божу волю в усіх речах. Те, що люди говорять, є правдивим, але тільки тоді, коли воно годиться з Твоєю святою волею. Єдиний Бог є великим, а правдива слава людини полягає у сповнюванні Твоєї святої волі в її щоденному житті, Коли я буду так жити, буду віддзеркалювати Твою відвічну мудрість, доброту і святість, що є найбільшою славою для будь-кого. Сподіваюсь Твоєї ласки, Господи, що допоможе мені жити завжди згідно з Твоїм мірилом, що його об'являєш нам у Твоїх Божих Заповідях і в Твоїх чеснотах. Амінь.