Любі друзі, коли люди марширують у парадах, як наприклад, якийсь відділ війська, вони стараються держати такий сам крок, такий самий ритм і таку саму швидкість. Вони стараються створити одну цілість із усіма учасниками того походу. Коли ж парад чи марширування війська закінчить свій похід, тоді кожен повертається до свого звичайного крокування. Не всі мають однаковий спосіб ходження, він бо залежить від будови тіла, фігури, фізичного розвитку й багатьох інших причин, тому кожна особа інакше ходить. Так само справа мається й із молитвою. В публічних моліннях всі вимовляють такі самі слова, висловлюють такі самі сентименти, приймають такий самий тон, темп, щоб утворити молитовну групу. В своїх приватних молитвах дві молитви не є дослівно такі самі. Кожна людина має свій специфічний підхід наближення до свого Творця й Господа. З тої причини маємо різні методи молитви, які розвивалися й далі розвиваються в історії нашої Церкви. Деякі люди моляться, помагаючи собі прерізними молитовниками; інші знов волять розважати, роздумувати над словами й ділами Спасителя, пристосовуючи те все до себе самих, тобто стараючись наслідувати те, що Спаситель говорив і робив. Інші, знову, вживають свою буйну уяву, змальовуючи Христа близько себе, й стараються розмовляти з Ним. Деякі воліють зосереджуватися над туземним життям Христа Господа, вважаючи себе самих учасниками тих подій. Деякі люди воліють молитися за грішників, інші радше досліджують своє власне життя, стараючись пізнати, як би могти краще подобатися Господеві. Інші вкінці попросту сидять чи стоять на колінах у присутності Спасителя, вчуваються й насолоджуються Його близькістю.
Молитва - це, як знаєте, піднесення наших гадок, ума й волі до Христа чи, як інші окреслюють її, - піднесення нашого духа до Господа Бога. Перед Ним ми являємось із пошаною, вдячністю, жалем за наші гріхи й із бажанням перепросити Його, щоб знову повернутись до Його ласки та Його любови. Молитва допомагає нам шанувати Христа Господа за Його всесильну могутність, за Його безмежну доброту супроти нас, грішних Його сотворінь, вдячність за Його безчисленні ласки й дари. При помочі молитви пізнаємо краще нашу гріховність, нашу невдячність за всі Божі добродійства, за наші власні гріхи й за гріхи інших людей. Молитва допомагає нам збуджувати бажання благати Господа про Його милосердя для нас і для цілого грішного світу, благання про Його поміч і про Його приязнь. Деяким людям важче, ніж іншим, удержати цей духовний зв'язок із Ісусом Христом. Різні люди вживають різних засобів, щоб цей зв'язок осягнути та його вдержати довший час. Деякі потребують дещо перед тим подумати, інші потребують особливішої молитовної постави, як приклякнути, схилити голову тощо. Інші залежать від місця їхньої молитви. Так-то самі бачите, як кожна людина своїм способом старається й доходить до зв'язку зі Спасителем. Молитва, однак, є для всіх та сама, тобто піднесення духу й розуму, гадок і волі до Бога, чи інакше - злука з Ним у гадках і бажаннях. Все що людина вживає, щоб осягнути той перший ступінь наближення до Христа, - це лише приготування до молитви.
Розважмо:
Будучи мужами молитви, ми участкуватимемо в Божому житті, а Господь участкуватиме в нашому. Він і ми житимемо й діятимемо разом. Він уділятиме нам добру волю, а воднораз і силу здійснювати її в наших щоденних заняттях. У молитві ми возносимо наш розум, гадки й нашу волю до Господа, тому що молитва - це розмова з нашим Небесним Батьком. Деколи вона буде наче коротенький погляд на нашого приятеля та великого добродія, погляд, сповнений зрозуміння і великої любови. Молитва не залежить від місця й часу, ми можемо піднести до Господа Бога наші гадки й волю кожної хвилини дня й ночі, на кожному місці, чи то під час праці, чи під час відпочинку, чи забави, чи то самі, чи серед людей. Звертаючись до Господа в наших гадках, ми більше можемо сказати Йому в одній хвилині, ніж нашому приятелеві в годинних розмовах. Господь знає нас досконало, знає наше кожне найменше бажання, почування й наші гадки. Про те висловлюється псалмоспівець словами: "Ти мене випробував, Господи, і знаєш. Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш. Чи ходжу я, чи спочиваю, Ти добре бачиш; Тобі відомі всі мої дороги. Бо ще нема й слова на язиці в мене, а Ти, Господи, вже все знаєш... Що за предивне знання! Для мене воно занадто високе, недосяжне воно!" /Пс. 139,1-7/. Господь Бог дійсно любить нас, так що бажає, щоб ми говорили до Нього, звертались до Нього в усіх справах! А відповідає нам на наші запити й прохання у формі святих гадок, бажань і рішень. Інші люди можуть бути змученими, слухаючи наші розмови. Господь, однак, так безмежно любить нас, що готовий слухати наших розмов, тобто молитов безконечно. Чим більше ми говоримо з Господом Богом, чим більше молимось до Нього, тим краще Його пізнаємо; а чим краще знаємо, тим більше любитимемо Його в нашому щоденному житті.
Молитва:
Душе Святий, мій Господи Боже, Ти, що кожного дня приносиш, своє Боже світло до моєї душі. Ти бачив мене, як я годинами жив, показуючи лише рідкісні знаки моєї вдячности, любови й каяття за гріхи, якими я Тебе так часто ображав, тим способом виявляючи дуже мале почитання до Тебе. До Тебе єдиного належить усе, що я маю, та й те, ким я сам є. Ніхто інший не дбає про нас так щиро, як Ти, своєю Божою безмежною любов'ю. Й Ти, Господи, доказав ту свою любов до нас, посилаючи свого Єдинородного Сина, щоб нас визволити від гріхів і захоронити від страшного пекельного вогню. Як про те сам Єдинородний Син Божий заявляє: "Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожний, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним - світ спасти" /Ів. З, 16-17/. Щоб до певної міри виявляти Тобі, Господи, мою вдячність і любов, мені треба постійно молитися. Без молитви я безсильний, бо без неї я відтинаю себе від Тебе, джерела усякого добра й ласк, доконечних мені до всякого, на небо заслуговуючого діла. Молитва навчить багатьох речей, яких ми не зможемо навчитись із найкращих книжок. При помочі молитви ми можемо випросити в Господа Бога безліч ласк для себе й інших людей, щоб помагали їм у їхніх щоденних трудах і труднощах. Помимо моїх обмеженостей, молитва - це єдина річ, що її мені можна зробити, й то добре зробити. З мене вистачає тільки сказати Тобі, Господи, все те, що в мене на гадці, без будь-якого осібного введення. Я можу говорити з Тобою, Господи, як із моїм добрим приятелем, з таким приятелем, що розуміє мене досконало. Господи, допоможи мені добре й щиро та часто молитися, бо для мене конечною є злука з Тобою, джерелом усяких ласк. Амінь.