Любі друзі, старайтеся любити Господа нашого Ісуса Христа так дуже, щоб в усій вашій діяльності вашим головним бажанням було Йому подобатися. Не дозвольте жодній речі чи особі зменшити ваш самоконтроль. Якщо Христос Господь має бути вашою особливою любов'ю і вашим найбільшим бажанням, мусите залишити всяке сотворіння чи річ, які притягають вас до себе задуже; тобто все, що може провадити вас до гріха. Якщо ви вже дійшли до такої досконалости, такої чистоти душі, ви вже покинули світ, хоч ще мусите продовжувати жити в ньому. Ваші гадки й бажання вже будуть вільними від усяких нерозумних зацікавлень, самолюбних амбіцій і фальшивих мірил цього світу. Він бо бажає й шукає світських задоволень і самолюбних цілей. Ви ж старайтесь доказати Господеві повністю свою любов і вірність, що буде ще за вашого життя тут, на землі, вашими радощами й досконалою метою. Ми ображаємо Господа Бога, коли стараємось, щоб Він змагався з будь-якою річчю чи особою за нашу увагу та любов. Господь Бог сам каже про себе: "Я Господь: це моє ім'я! Я другому не поступлюся славою моєю, ані моєю честю - різбленим божищам" /Іс. 42, 8/. Всі речі в світі є ділами Його Божих рук, марним та дуже недосконалим відблиском Божих, безмежних числом, досконалостей, з яких кожна є безмежно досконалою. Жодна людина не є гідною Його, доки вона не вчиться жити розумним богоугодним життям, тобто згідним із Божими Заповідями, які об'являють нам волю Божого Творця, кладучи на перше місце Його, що є нашим найвищим досконалим паном, воднораз же нашою остаточною метою. Він мусить бути першим і найвищим нашим бажанням, першою метою наших душ, тому що Він є найдосконалішою істотою, джерелом усякої краси, правди й добра. Про себе самого Він говорить так: "Я - Альфа і Омега, початок і кінець, - говорить Господь Бог, - хто є і хто був і хто приходить, Вседержитель" /Од. 1, 8/. Господь Бог є початком, тому що перед Ним ніхто не існував, тільки Він єдиний, і від Нього все, що існує, походить. Він є також і кінцем, тому що все сотворене тяготіє до Нього, тому що Він є метою усього сотвореного. Тому до Нього все мусить стреміти і від Нього єдиного всього сподіватися, бо Він єдиний, будучи паном і початком усякого існування й життя, може кожному все дати, таким способом кожен мусить жити, тобто Його єдиного почитати, до Нього єдиного завжди прямувати й від Нього все очікувати. Жити інакше було б життям фальшивим, негідним Його, нашого Творця, який є нашим найвищим Паном і Богом.
Щоб осягнути таку перемогу над нашими нерозумними й сліпими та самолюбними справами - це вже велика ласка Божа. Багато людей думає, що осягнули такий великий ступінь досконалости й уже мають цю ласку, - це, однак, є лише самообманом, бо в своєму щоденному житті виявляють прерізні вади. Той, хто осягне повноту тої площини, стає вільним від усяких добровільних гріхів, тому й нам треба старатися дійти до того ступеня досконалости, щоб добровільно й свідомо Господа не ображати. Тоді ми будемо ясно думати й діяти розумно в усіх справах. Та ми ніколи не будемо повністю вільними від легких, повсякденних гріхів, а через те нам не можна ніколи заперестати боротися в тому напрямі, щоб і від них також звільнитися, тобто звільнитися від прив'язання до всяких сотворених речей. Як довго ми не вживаємо наших зусиль, щоб осягнути цю досконалість, ми не вживаємо повністю помочі Божої в осягненні досконалости.
Розважмо:
Св. Ігнатій повчає нас, що нам треба молитися й просити Господа Бога так усильно, начеб усе залежало від Нього, воднораз же працювати так щиро й запопадливо, начеб усе залежало від нас, від наших зусиль. Це є добра засада, за якою кожен з вас повинен іти, тому що Господь Бог завжди благословить добру волю людини, а добру волю завжди виявляє людське зусилля. Нашою метою повинно б стати впровадження в дійсність того, що ми в теорії прийняли. Воно значить воліти Господа Бога радше, ніж будь-які сотворені речі, так що, як нам треба було б вибирати, ми були б готовими залишити ті сотворені речі задля Господа Бога. Ми не можемо бути задоволені усуненням лише важких - смертельних гріхів чи добровільних повсякденних гріхів, відносно яких ми повинні б мати повний контроль. Ми повинні стреміти до того, щоб воліти Господа Бога понад усе, а особливо позитивним умертвленням та й бажанням зменшити наші слушні потреби. Лиш тоді ми зможемо просити Господа Бога про повну приязнь з усякою щирістю з нашого боку.
Молитва:
Досконалою радістю моєї душі й всезадоволяючою метою в моєму житті буде хвилина, коли всі сотворені речі не зможуть відтягнути мене від Тебе, Господи. Бо ж нічого не можна порівняти з Тобою, безмежно досконалою істотою. То чому ж я не бачу речей такими, як вони є? Дай мені ласку, Господи, спокою моєї душі, який допоможе мені перемогти нерозумні привабливості землі. Нема в світі такої любови, яка була б гідною Тебе. Тому що моя любов ніколи не буде гідною Тебе, аж доки я не осягну високу духовну досконалість; тож допоможи мені, Господи, щоб я принаймні прагнув до неї в моєму житті. Якщо моя боязлива природа здригається перед такою метою, допоможи мені закликати тою чудесною молитвою св. Ігнатія: "Господи, повчи мене бути щедрим, поможи мені служити Тобі, як Ти того є гідний; віддати Тобі все, не рахуючи, скільки воно може мені коштувати, боротися, незважаючи на рани, працювати усильно й не шукати відпочинку; працювати й не питати про нагороду, за винятком того знання, що я сповняю Твою святу волю в моїх ділах". Амінь.