Любі друзі, люди, звичайно, є поставлені перед вибором у їхньому щоденному житті. Вибір малий чи великий, важливий чи несуттєвий, але кожен з нас мусить кожного дня щось вибирати. Коли ж хтось вибирає одну річ, мусить, звичайно, залишити якусь іншу. Наприклад, коли хтось вибирає студії права, мусить залишити якусь іншу професію, що її в противному разі міг би вибирати. Ніхто не може мати всього, що він бажає, тому деколи вам треба вибирати щось, що радше волієте, ніж що інше. Так само справа мається в надприродному, духовному житті. Деякі речі притягають приводять вас до Господа, інші знову від Нього відтягають. Якщо ви виберете справу спасіння вашої безсмертної душі, мусите відвернутися від усього, що спасінню вашої душі стоїть на перешкоді. Той, що цікавиться лише справою уникнення пекла, не звертатиме завеликої уваги на численні добровільні повсякденні гріхи в своєму туземному житті. Він не буде старатися позбутися їх, тому що йому не хочеться підніматися до невигод, які зі справою усунення тих повсякденних гріхів пов'язані. Він воліє вживати своє життя в спокої, наскільки це йому можливе, якщо воно не виставляє на небезпеку втрати вічного спасіння. Тут Господь дає нам засаду, кажучи: "Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або триматиметься одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити - й мамоні" /Мт. 6, 24/. Це означає, що людина мусить вибрати, що хоче робити, щоб осягнути щастя вічне, а вибравши його, мусить все інше залишити на боці. У нашому випадку - безжурне й безтурботне життя, а старатись робити все, підніматись до всяких зусиль, щоб його таки осягнути.
Інші, знову, кладуть собі за мету якусь вищу досконалість. Вони стараються прийти ближче до Господа, беручись серйозно до усунення повсякденних гріхів зі свого життя, наскільки воно є можливим. Вони відвертаються від усяких малих розкошів і задоволень, які могли б їх зробити менше милими Богові. Під кінець, це ті люди, які роблять Господа Бога їхньою найвищою метою кожної хвилини дня. Стараються робити всі речі, не звертаючи уваги, чи вони їм вигідні. Бажають робити все краще, якщо воно не перешкоджає їхнім щоденним працям і не противиться їхнім щоденним обов'язкам. Ця група вибирає Господа Бога, відвертаючись від усякого туземного задоволення.
Вони, що правда, їдять, тобто приймають щоденну поживу, відпочивають, що є для них конечним, але тепер вони це чинять заради нових і вищих рацій. Перед тим вони робили це, щоб заспокоїти їхні доконечні потреби й для їхнього природного вдоволення, що їх мали, вживаючи тих дозволених речей. А тепер вони роблять це з обов'язку супроти Господа Бога, тому що Він бажає, аби вони це вживали, оскільки воно є конечним для них, щоб виконати добру щоденну працю. Це є ті люди, які вибрали Господа Бога радше, ніж всякі інші речі. Вони не вдоволяються, віддаючи Йому славу в своєму щоденному житті, але віддають Йому найвищу можливу славу, на яку їм тільки може стати сил. Хто справді так повністю Бога шукає, знаходить в Ньому досконалий спокій, повне й тривале щастя та свою найвищу досконалість. Господь Бог є щось більше, як туземне довершення, більше, ніж людські похвали, більше, ніж будь-яка земна сатисфакція. Лише боязнь або нерозумне шукання самого себе може спонукати нас ціляти нижче від тої досконалої мети. Згідно з тим, як ми обмежуємо нашу любов до Господа, ми себе тільки ошукуємо, знаходимо духовне убожество та невдоволення. Чим менше ми шукаємо Його любови й приязні, тим більше ми шкодимо нам самим. Бо тим способом обмежуємо Його щедрість супроти нас, тому що не вживаємо всіх Його ласк, які Він бажає нам уділити.
Розважмо:
Ніхто не може втішатися лише добрими речами на землі. Йому звичайно треба вибирати деякі речі, а інші залишати. Ми щасливі, бо можемо вибрати найбільшу й найкращу річ у світі, що є можливою для людини. Ми воліємо близьке товариство Ісуса Христа радше, ніж інші недосконалі людські приязні. Кожен інший осяг і успіх має свій час і проминає, але приязнь з Ісусом триває повіки, навіть смерть не може розлучити нас зі Спасителем. Як ми оцінюємо цей безграничний скарб? Наша відповідь залежатиме від того, що ми є готові втратити заради Нього? Яку ціну ми готові віддати за Нього?
Молитва:
Господи й Спасителю мій. Дай мені розуміння, щоб я уникав нерозумних крайностей і непрактичних осудів, крокуючи до Тебе. Не дай, щоб я йшов за моїми власними ідеями в тих пошуках досконалости. Дай мені покору, щоб я слідував за Твоїми вказівками, щоб був досить несамолюбним, щоб завжди старався, й був досить щедрим, щоб залишити мої незрілі задоволення. Допоможи мені без претензій, не шукаючи нагоди, щоб показатися перед другими, жертвувати Тобі якнайбільше моїх природних розкошів і задоволень, наскільки я лише зможу. З поміркованим осудом і добрим смаком допоможи, щоб я завжди волів бути в Твоєму товаристві радше, ніж у якомусь іншому, оскільки воно є в моїй спроможності. Серед того всього допоможи мені, щоб я ніколи не занедбував моїх обов'язків, зміцни мої здібності довершувати Твоє діло й ніколи не виступати проти справедливої й правдивої любови - Харітас. Амінь.