Любі друзі, коли Ісус Христос є з нами, все йде добре й немає нічого важкого. Коли Він говорить до нас, тоді нам не треба людської потіхи, а поки Він мовчить, жодна людська потіха не може нас заспокоїти. Стараймося зрозуміти, як Він дійсно є нашим усім? Єдине що нам у нашому туземному житті допомагає - це лише Його знаряддя, а без Його помочі ми справді нічого зробити не зможемо. Він сам вказує нам на ту правду словами: "У мені перебувайте - а я в вас! Як неспроможна гілка сама зі себе плоду принести, якщо не перебуватиме на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я - виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете. Якщо хтось у мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, і вони згоряють!" /Ів. 15, 4-6/. Це велике досягнення знати, як зі Спасителем говорити, а Він говорить, треба нам знати, з покірними й простими душами. Нас також закликає: "Прийдіть до мене, всі втомлені й обтяжені, й я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий" /Мт. 11,28-30/. Спаситель радо говорить до тих людей, які не мають фальшивих опіній про себе самих, про свою важливість. А Його слова легко зрозуміти тим, які не комплектують свого життя задуже багатьма справами й непотрібними діяльностями.
Тож покажімо Спасителеві справжню чистоту нашої душі. Відкиньмо надмірну залежність від світських потіх і не дуже шукаймо світських засобів помочі. А в уживанні природних способів нам треба все ще глядіти за рукою Спасителя, яка веде нас крізь туземне життя. Йому дуже мило знати, що ми всю свою надію покладаємо на Його зрозуміння, силу та Його Божу любов до нас, грішних.
Коли ми навчилися зосереджувати наші гадки на Ньому, тоді жоден осяг чи заняття не відтягне нас усіх від Спасителя. Ми не повинні дозволити, щоб наші бажання стали заслабкими, без огляду на те, якими б добрими вони були. Ми повинні бути готовими залишити все, що ми робимо, якщо Він того буде бажати. В усяких справах ми не повинні нічого наміряти й не бажати нічого, як лише одне, а саме творити волю Христа Господа. Наскільки ми спроможні контролювати наші туземні справи, настільки ми зможемо бути злученими з Христом Господом.
Розважмо:
Без огляду на те, яким хосенним може бути наше заняття й праця, нам не вільно задуже їх бажати, щоб заради них ми не втратили спокою нашої душі. Як свобода від світських бажань приносить нам спокій Христа, свобода від світського шукання себе самого приводить нас ближче до Спасителя. Без огляду на те, як важко ми працюємо над чимось важливим, ми не повинні бажати успіху в тій справі. Господь Бог пошле нам конечні успіхи своїм способом і в своєму часі. Наша людська природа завжди шукає за своїм самовдоволенням та заспокоєнням власних побажань. Нам треба стерегтися нашої нерозумної зарозумілости й любови себе самого, але радше віддатися в кожному нашому ділі Божому Провидінню. Наша найбільша сила полягає у нашій злуці з Ісусом Христом, як Він сам про те запевняє словами: "Я - виноградина, ви - гілки. Хто в мені перебуває, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете. Якщо хтось у мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, - і вони згоряють! Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, — просіть тоді, чого лиш забажаєте і воно здійсниться для вас. Тим Отець мій прославляється, коли ви плід щедро приносите, — тож і учнями моїми станете" /Ів. 15,5-8/. Коли прийматимемо рішення волі Спасителя, то тим самим віддаватимемо Йому належну славу, якої Він від нас сподівається й бажає. Тому нам треба позбутися всякого самообману, щоб осягнути справжню чистоту серця, аби Господь не знайшов у ньому жодних перепон. Тоді Він, заради свого Єдинородного Сина, притягне нас до постійної приязні з Ним, як про те Спаситель говорить: "Ніхто не спроможний прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, - і я воскрешу його останнього дня" /Ів. 6, 44/.
Молитва:
Господи й Спасителю мій Ісусе, Ти, що є осередком мого життя, дозволь, щоб моя вся увага була так дуже зосереджена на Тобі, щоб я був свідомий Твоєї присутности в усьому, що роблю. Я не хочу відділятися від Тебе заради надмірного бажання успіхів у моїй праці. В усіх добрих ділах, що я роблю, бажаю, щоб Ти провадив і помагав мені в них. Моїм бажанням є віддатися Тобі в усіх моїх заняттях, хай уже не моя, але Твоя воля веде мене в усіх моїх намірах. З мого боку, буду завжди старатися, як найкраще зможу, працювати, щоб заради Тебе й на Твою славу осягнути якнайкращі успіхи. Висліди моєї праці признаю Твоїми, бо без Твоєї ласки й Твоєї підтримки я б нічого не осягнув. Моєю найбільшою радістю буде працювати з любови до Тебе. Амінь.