Любі друзі, слухайте слів Христа Господа, який запрошує всіх словами: "Прийдіть до мене, всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий" /Мт. 11,28-30/. Маємо багато можливостей та багато доріг, якими ми можемо наблизитися до Господа. Можемо наблизитися до Нього в молитві, розважанні, духовному читанні, роздумуванні над Його життям чи над стражданнями.
Можемо наблизитися в Святих Тайнах. Але найважливішими будуть Святі Тайни Сповіді та Євхаристії, якими очищуємо наші душі, так що вони стають нашим освяченням, а далі роблять нас дітьми Божими. А вже найважливішою є Свята Тайна Євхаристії, в якій сприймаємо Бога самого до наших душ. Каже Спаситель: "Не Мойсей дав вам хліб із неба, лише Отець дає вам хліб правдивий... той, що з неба сходить і дає життя світові" /Ів. 6, 32-33/. А тим небесним хлібом є сам Ісус Христос, як це заявляє: "Я хліб життя, хто приходить до мене — не голодуватиме; хто вірує в мене — не матиме спраги ніколи" /Ів. 6, 35/. Спаситель продовжує, пояснюючи про хліб життя: "Я хліб життя. Батьки ваші споживали манну в пустині й повмирали. Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. Я хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, - це тіло моє за життя світу" /Ів. 6, 48-51/. І продовжує далі: "Хто Тіло моє їсть і Кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня. Бо Тіло моє - їжа правдива, і Кров моя - правдивий напій. Хто споживає Тіло моє й Кров мою п'є, той у мені перебуває, а я в ньому. Як мене послав живий Отець, і як я живу Отцем, так і той, хто споживає мене, житиме мною. Хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме" /Ів. 6, 54-58/. В тому самому зверненні Спаситель ясно остерігає людей, кажучи: "Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете Тіло Сина Чоловічого й не питимете Його Крови, не матимете життя в собі" /Ів. 6, 53/. Бо як наше тіло конечно потребує харчів і напоїв, щоб могти жити, й без них не проживе, так само й душі наші потребують небесного хліба й напитку - тобто Пресвятої Євхаристії, інакше утратять життя ласки.
Спаситель запрошує нас, щоб ми вживали цей небесний дар, бо Він бажає прийти до наших душ. Він приходить до них не лише для того, щоб замешкати в них, але також, щоб уділити нам своє Боже життя, а з ним і силу, щоб ми жили так, як Він цього собі бажає. З прийняттям Спасителя в Пресвятій Тайні Євхаристії в нас побільшується й міцніє любов до Господа Бога, а з нею спливають до душі й дальші ласки, згідно зі словами Христа Господа: "Коли хтось мене любить, той і слово моє берегтиме, і злюбить його мій Отець, і ми прийдемо до нього й у ньому закладемо своє житло" /Ів. 14, 23/. Пресвята Трійця поселюється в серцях тих людей, які сприймають Тіло й Кров Господа й тим способом побільшують свою любов до Нього. Протягом тих кількох хвилин, коли живий Бог перебуває в нас, ми повинні їх найкраще використати, тобто запевнити Його про нашу любов, просити, щоб якнайдовше в нас перебував, щоб своїми ласками хоронив нас від гріхів та помагав жити так, як Йому подобається. Ті слова, якими Він запевняє нас про життя вічне всіх тих, які Його приймають під видами хліба й вина, повинні збудити в нас кріпку віру в цю правду й допомогти нам приймати Його, як Він того гідний. Спаситель же за нашу любов, за старання бути Йому вдячними, допоможе нам своїми ласками. Так що те перебування Бога в наших душах запевнить нам життя вічне.
Розважмо:
Коли Спаситель сказав своїм учням про Святе Причастя, вони почали спротивлятись, кажучи, як ми можемо їсти Його Тіло й пити Його Кров: "Як отой може дати нам Тіло своє їсти?" Почувши те, багато з-поміж Його учнів говорили: "Жорстока ця мова! Хто може її слухати?" /Ів. 6, 52; 60/. Спаситель не поясняє їм, як це воно станеться, але заявляє ясно: "Істинно, істинно кажу вам: Якщо не споживатимете Тіла Сина Чоловічого й не питимете Його Крови, не матимете життя в собі. Хто їсть моє Тіло й Кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня" /Ів. 6, 53-54/. Воно так є тому, "Бо Тіло моє, - заявляє Спаситель, - їжа правдива, і Кров моя - правдивий напій. Хто споживає Тіло моє і Кров мою п'є, той у мені перебуває, а я — в ньому. Як мене послав Живий Отець, і як Я Отцем живу, так і той, хто споживає мене, житиме мною. Цей хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли, хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме" /Ів. 6, 55-58/. Хоч і прикро було Спасителеві чути слова своїх учнів, які відкинули споживати Його в Пресвятій Євхаристії, все-таки Він не здержує їх і не пояснює їм способу, яким Він буде давати їм своє Тіло їсти й Кров свою пити, бо Він бажає абсолютного послуху своїм словам, бо ж Він Творець їхній і Господь, сама святість і сама правда. Виходить із того, що ті слова бере Ісус Христос дослівно, а не в переносному значенні, інакше був би їм пояснив і не дозволив би їм себе опустити. Виходить із того, що Христос дійсно віддає їм, а також нам усім своє Тіло й Кров у Пресвятій Євхаристії як поживу й напій для наших безсмертних душ. Якимось дивним таїнственним способом Пресвята Євхаристія, тобто Тіло й Кров, діє на нашу душу, подібно як харч і напій діють на наше тіло. Пресвята Євхаристія є найдосконалішою Тайною, бо в той час, коли інші Тайни є під знаками ласки, яку уділяють, то Пресвята Євхаристія є щось більше, як знак ласки, Вона є живим Тілом і Кров'ю Христа, Єдинородного Сина Божого - правдивого Бога й правдивого Чоловіка.
Молитва:
Мій Господи й Спасителю. Із усіх ласк і дарів, які Ти давав і даєш мені за час мого туземного життя, жоден не можна й порівняти з тим пречудним даром Пресвятої Євхаристії, де Ти, Господи, відвічний Бог, Єдинородний Син Небесного Отця, приходиш до мене особисто зі своїм пречистим Тілом і Душею, зі своєю людською й Божою природою, щоб, перебуваючи в моїй душі, перемінювати мене в свою дитину, гідну Царства Небесного й участкування в Твоєму Божому житті й безмежному Твоєму щасті неба. У тій Пресвятій Тайні Ти, Господи, приходиш до мене, щоб із Святою Трійцею замешкати в моїй душі, згідно зі своїми словами: "Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме, і злюбить його мій Отець, й прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло" /Ів. 14, 23/. Так наша душа стає мешканням Пресвятої Трійці, яка перебуває в ній так довго, як довго душа залишається в стані ласки. Ця тайна є досконалим образом Твоєї Божої любови до нас, грішних Твоїх сотворінь. Спасителю, допоможи якнайкраще використати Тебе в тій Твоїй Тайні любови, щоб подібно як Ти беззастережно віддаєшся нам, людям, у Пресвятій Євхаристії, ми також віддавалися повністю Твоїй любові в нашому туземному житті. Амінь.