Любі друзі, у вашому щоденному житті часто думайте про небо, батьківщину кожної людини, сотвореної Богом, і вже від самого початку свого призначеної до того місця радощів і щастя та до злуки з нашим Отцем Небесним, від якого ми вийшли і до якого ми все в житті прямуємо, й у злуці з яким маємо знайти наш повний спокій і безмежне щастя. Не дозвольте, щоб ваші туземні бажання затемнювали візію вашої останньої й найвищої мети. Ця мета - це щось справді особливіше, щось понад наше розуміння й поняття, навіть понад наші найбільш чудові мрії, як про те висловлювався св. Апостол Павло, наводячи слова пророка Ісаї /Іс. 64,4/: "Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що Його люблять" /І Кор. 2, 9/. Ця візія чи видіння принесе вам мир у противенствах життя й радощі в часі терпіння. Це майбутнє щастя усмирить всі ваші терпіння й страждання, що їх так часто зустрічаєте у вашому житті. Ця обіцянка - майбутнього повного щастя, досконалого сповнення всіх ваших бажань і надій зробить всі ваші туземні страждання такими малими й незначними, що ви навіть не будете їх відчувати. Тому думайте частіше й більше про небо, а головно в часі роботи й терпінь, втрачених надій та упадків, і ті гадки принесуть спокій і забуття.
Подумаймо лише, що в небі будемо мати більше всього, чим ми того будь-коли бажали чи сподівалися; навіть більше, ніж ми про те будь-коли думали. У нас ніколи не буде кінця радощів і щастя, ані ніколи не буде нас мучити страх чи гадка, що ми зможемо втратити те, що любимо, чим втішаємось. Ми завжди будемо мати те, чого бажаємо, а бажатимемо ми завжди того, що найкраще. Ми учаскуватимемо в пізнанні Божого життя, а Його щастя наповнить наші серця й душі. В небі ніхто не буде мати навіть причини нарікати на нас. Ніхто не буде нам противитися або нищити наші плани, тому що все буде в руках всемогутнього Бога, а все, що там у небі існує, завжди досконале і абсолютно прямує в напрямі Божої волі. Ми в тому самому часі втішатимемось всіма речами, які є для нас милими та любими. Господь Бог дасть нам славу й щастя, про які ми ніколи й не мріяли, як нагороду за нашу перемогу над спокусами й земними стражданнями. Там у небі одержимо всезаспокоюючу похвалу за нашу туземну терпеливість, за нашу вірність Господеві в наших туземних пробах і терпіннях. Божа безмежна любов до нас, Його усиновлених дітей, об'явиться в Його, без порівняння більших і кращих речах, ніж ті, що їх могла нам дати земля. Божа безмежна, всемогутня любов заставить свою всемогутню силу, щоб повністю винагородити Його вірних послідовників.
Розважмо:
Людські слова не в силі описати чи змалювати небо. Чому спитаєте? Бо в людському житті та досвіді немає таких слів, які могли б нам дещо сказати про небо. Св. Апостол Павло мав щастя одного разу бути в небі, однак, хоч і бачив, він усетаки не міг його описати, як про те звітує в Листі до Коринтян: "Я знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, - чи то було в тілі, не знаю, чи то було без тіла, не знаю, Бог знає, - був він узятий аж до третього неба. І знаю, що той чоловік, - чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, - був узятий у рай і чув слова несказанні, яких людині годі вимовити." /II Кор. 12, 2-4/. Все, що він міг сказати - це те, що він ніколи не бачив ані не чув, ані навіть не мріяв, яким небо може бути. Ті таємничі слова, які людина навіть не може повторити, означають, що людська мова не має відповідних слів, щоб описати славу й щастя неба. Гадка про славу й велич неба повинна зробити на нас відповідне враження, а передусім гадка, що ми з кожною хвилиною нашого життя наближаємося до тої щасливої хвилини й до невисказанного щастя, яке жде нас після смерти. В порівнянні з такою славною майбутністю, яка жде нас після переходу з цього світу в той, майбутній преславний, всі наші страждання й клопоти щоденні повинні здаватися маловажними, тим більше, що вони є такими скоропроминаючими.
Молитва:
Господи, Ісусе Христе, Царю небесної слави, гадка про майбутню славу неба, нагороду всіх тих, що сповняли Божий Закон, збуджує в мені бажання вправлятись і поступати в християнських чеснотах у моєму щоденному житті. Воднораз же дає мені силу відкидати всякі перешкоди, які стоять на шляху до осягнення тієї мети, духовного вдосконалення. Ти, Господи, призначив мене до вічної слави в небі, а тут, на землі, дав мені нагоду доказати Тобі, що я справді бажаю осягнути її, живучи справді богоугодним життям. Хоч я шукаю за щастям і повним спокоєм тут, на землі, я свідомий того, що їх тут ніколи не осягну, аж доки не дістанусь до того місця відвічного спокою й безмежного щастя - до неба. Допоможи мені глядіти на все земне Твоїми Божими очима, як до того закликаєш нас закликом наслідувати Тебе: "Прийдіть до мене, всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе і навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий" /Мт. 11, 28-30/. Допоможи мені завжди уникати зла і творити добро в моєму туземному житті, щоб я тим способом міг заслужити собі вічну нагороду після смерти. Хай моя любов до добрих діл росте, а моє бажання допомагати ближнім у біді перемагає бажання заспокоєння моїх особистих потреб і земного щастя. Моїм бажанням є робити все, що зможу, для добра моїх ближніх заради любови до Тебе, Господи. Коли Ти любиш мене настільки, що хочеш дати мені досконалу нагороду в небі, то чи ж не можу я любити Тебе настільки, щоб віддати себе Тобі, моє життя пожертвувати повністю Тобі, підкорити мою волю Твоїй Божій волі й сповняти її повністю, як довго житиму на оцій землі. Маю надію, що Ти допоможеш мені наслідувати Твою безмежну щедрість моїм обмеженим способом через моє ціле життя на землі. Амінь