Любі друзі, любов - це найбільша чеснота в кожної людини. Вона уподібнює її якнайбільше до самого Господа Бога. Воднораз же приводить і інші чесноти до душі людини. Робить її прихильною, щирою, довготерпеливою, відважною, співчутливою, розумною, безкорисною, приємною й сильною. Св. Апостол Павло описує Божеську любов - Харітас, він досконало зображає її словами: "Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би наче мідь бреняча або кимвал звучний. Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би ніщо. І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жодної користи.
Любов - довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою, все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
Любов ніколи не проминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникнуть. Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо. Коли настане досконале, недосконале зникне" /І Кор. 13, 1-10/. То означає, що всі чесноти зникнуть із нашим приходом до Царства Небесного, тому що їх уже не буде потрібно. Тобто нам не буде треба вже більше вірити, бо оглядатимемо Господа Бога лицем у лице, втішаючись безмежно видом Його безграничної краси й безкрайньої доброти. Нам уже не буде треба надії, що Господь обдарує нас відвічним щастям, бо його вже будемо мати, участкуючи в Божому житті та Його безмежному щасті.
Чиста любов людини до Бога є готова переносити все заради Нього. Вона несе всякий тягар, не відчуваючи його ваги. Старається постійно робити заради Нього щось ще більше, але ніколи не менше, ніколи не нарікає, ані ніколи не тратить надії. Така людина старається заради Господа робити все, навіть щось, що здається неможливим. Вона старається довершити діла, до яких звичайні люди навіть не будуть братися. Якщо правдива любов сповнить серце такої людини, тоді вона старатиметься робити щось понад міру, заради Господа. Вона відчуває вдоволення і щастя, коли може зробити щось для Господа, очевидно знає, що Господь того не потребує, але для неї це є нагодою виявити свою вдячність Богові за Його всі ласки. Вона шукає Господа Бога безконечно досконалого, як всезавершуючу мету. Для неї немає нічого більшого, як її чиста любов до Господа, немає нічого досконалішого, повнішого чи кращого на небі й на землі. Така любов - це найщедріший дар Господа для людини, й вона ніколи не буде вдоволена, аж доки не осягне Господа Бога в Царстві Небеснім.
Розважмо:
Правдива любов полягає в готовості дарувати щось комусь. Це дуже позитивний і щедрий її вияв. Бачачи й знаючи вартість улюбленої особи, любов старається всяким способом подобатися їй. Господь Бог, наш єдиний Творець і Бог, є гідним такої все обнімаючої любови. Бо Він є найвищим, досконалим і єдиним добром, гідним нашої повної любови. Ми ніколи не є в силі зробити щось забагато для Нього; що більше, ми ніколи не можемо зробити що-небудь, що було б досить гідним Його. Чим більше ми Його пізнаємо, тим ясніше бачимо й розуміємо, що Він гідний всього, що є в нас найкращого в кожному часі.
Молитва:
Господь Бог мій і все моє! Для того, хто розуміє ці слова, вони означають дуже багато. Бог мій і все моє - так багато криється в тих кількох словах. Коли Ти, Господи, є близько мене, життя моє має таку велику вартість, але коли я втрачу Твій вид, не відчуваю Твоєї близькости, я мучуся, стаю незадоволеним зі себе й з усього, що мене оточує на цій землі. Навчи мене, Господи, любити Тебе в усіх речах і понад усе, дай мені ласку бачити Тебе близьким у всьому, що досвідчую, бо, глядячи на Тебе чи думаючи про Тебе, я бажаю забути про себе самого повністю. Просвіти мій ум, щоб я знав, що мені робити, щоб Тобі чимраз то більше подобатися. Воднораз дай мені ласку бути досить щедрим, щоб завжди слідувати за Твоїм світлом. Амінь.