Любі друзі, мірилом вашої любови до Спасителя є ваша готовність пожертвувати себе заради Нього. Ви любите Його лише настільки, наскільки ви готові терпіти заради Нього, ні більше, ні менше. В чому-небудь не годячись з Його Божою волею, ви кладете границі вашої любови до Нього. То правда, що людська любов має свої межі, але в правдивого учня Христового, щирого почитателя Спасителя, ті границі не встановлює людина, але сам Спаситель. Ті, що повністю Його люблять, є готовими переносити й витерпіти все в їхньому щоденному житті. Їхні очі звернені на Спасителя, так що вони не дивляться на людей, які є причиною їхніх терпінь, але на Христа, заради якого вони переносять ті страждання. Він бо рядить усім, що тільки є на небі й на землі, згідно з Його словами: "Дана мені всяка влада на небі й на землі..." /Мт. 28,18/. Через те всі ті, що дійсно люблять Ісуса Христа, терпеливо й із любов'ю приймають всі прикрости й клопоти, які Боже Провидіння на них посилає, й переносять їх заради Христа, Царя всесвіту. Він бо в усьому є їхнім мотивом, силою і їхньою метою.
Коли ми справді любитимемо Христа Господа з цілого серця, як Він цього від нас вимагає в своїй найпершій і найбільшій Заповіді: "Любитимеш Господа Бога твого всім своїм серцем, усією твоєю душею й всією думкою твоєю" /Мт. 22, 37/, ми в нічому не зможемо відмовити Спасителеві. Ми нічого не будемо задержувати для нас самих, але навпаки старатимемось жити повністю й виключно для Нього. Під тим оглядом ми наслідуватимемо Його самого, який нічого не задержав для себе самого, але все віддав нам. Віддав нам не тільки свою одежу, висячи на хресті, не тільки свого улюбленого учня св. Івана Богослова, але й свою Пресвяту Матір - словами: "Жінко, ось син твій". А тоді мовить до учня: "Ось Матір твоя" /Ів. 19, 26-27/. Але за нас віддав і себе самого на смерть на хресті, проливши за нас останню краплю крови, заради нашого спасіння. Заради нас і з любови до свого Отця Небесного Спаситель жертвував себе: "Входячи у світ, говорив: "Ти не хотів ні жертв, ні приносу, але приготував мені тіло. Ти не сподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи. Тоді я сказав: Ось іду, бо в сувої книги написано про мене, щоб учинити Твою волю, Боже" /Євр. 10, 57/. Христос не відмовив своєї згоди, хоч це вимагало від Нього страшних страждань і ганебної смерти на хресті. Такою-то є досконала любов Єдинородного Сина Божого до нас, Його грішних сотворінь. Коли ж ми віддаємо себе Йому великодушно, щоб тим способом відплатити Йому за Його доброту супроти нас, тоді зазнаємо спокою й радощів понад усі наші сподівання.
Розважмо:
Господь не бажає собі змагання відносно нашого серця, тому що все, що ми маємо, й все, що ми є, маємо від Нього єдиного, від нас Він домагається повної любови й неподільного серця. Він є найвищим і найдосконалішим добром, єдиний Бог - джерело й основа всякого щастя й радощів. Під тим оглядом жодна людина, ані ніяка сотворена річ не може з Ним рівнятися. Тому це є лише глупотою з нашого боку, коли ми ставимо в наших бажаннях якусь річ чи особу перед Ним чи навіть побіч Нього. Крім того що Господь є нашою остаточною метою, ми, бажаючи й стремлячи до Нього, бажаємо й стремимо до нашої остаточної мети. Проте єдиною любов'ю, гідною Господа Бога є наша повна й неподільна любов, тобто, щоб ми були готовими віддати Спасителеві все, чого Він лише зажадає від нас. Єдиним бажанням Бога Отця відносно нас є, щоб ми в нашому щоденному житті ставали чимбільше подібними до Його Єдинородного Сина. Наше самовіддання Богові буде повним тоді, коли ми будемо старатись жити подібно, як жив наш Спаситель Ісус Христос. А наскільки повною є наша любов супроти Нього, пізнаємо з того, як досконало ми співпрацюємо з Його Божими бажаннями
Молитва:
Отче Небесний, Ти дав нам свого Єдинородного Сина не лише як нашого Спасителя, але також як зразок, який нам треба наслідувати в щоденному житті. Він жив кожну хвилину свого життя як любовний акт до Тебе, Боже, згідно з Його словами: "Їжа моя, - каже Ісус, - волю чинити Того, Хто мене послав, і діло Його вивершити" /Ів. 4, 34/. І ще: "Я зійшов з неба не для того, щоб власну волю чинити, а волю Того, Хто мене послав" /Ів. 6, 38/. Спаситель так тісно сприйняв волю Твою, Отче, в усьому, що Йому траплялося, що Його ціле життя було постійним актом саможертвування. Допоможи мені, Господи, наслідувати Тебе так безкорисно, щоб я міг жертвувати Тобі повністю мою любов. За Твоєю поміччю, Спасителю, я обіцяю Тобі ніколи не відвертатися від того, що неприємне чи немиле. Роби зі мною. Небесний Отче, все, що Тобі подобається. Проте я висказую цілим моїм серцем оцю мою заяву: "Бери, Господи, всю мою свободу, пам'ять, розуміння й усю мою волю". Бо те все Ти мені дав, тож я Тобі те все повністю віддаю; роби з ним все по Твоїй волі. Мені ж дай лише Твою любов і Твою ласку. З ними я буду повністю багатий і задоволений, понад те я вже нічого більше не бажаю. Амінь.