Любі друзі, для багатьох людей туземне життя є торжествуючим викликом, бо стільки правд дає нагоду пізнати, їх зглибити, але на те все не вистачає часу в нашому туземному житті. Бо ж таких важливих правд є стільки, а наш ум такий маленький, і життя таке коротке, що їх пізнати й розважити людина ніяк не спроможна. Ця неспроможність пізнання всіх правд є для деяких людей упокоренням, якого вони перенести не можуть, тому що воно вказує на неміч і неспроможність нашого ума все охопити, воднораз же є незбитим доказом нашої обмежености. В житті кожної людини трапляється така правда, така дійсність, яку вона неспроможна зрозуміти, бо вона не піддається законам, які нормують життя людини й її розуму. В житті кожної людини, в її серці вона бачить проблеми з жахливою остаточністю. Є, очевидно, деякі звичайні проблеми, як: смерти, подружжя, священства, монаших обітів, що є крайньо остаточними. Всі вони знаходяться перед нами, всі ті труднощі в нашому житті є викликом для нас. Але в нашому житті зустрічаємо й менш важливі справи, які день у день, чи радше щохвилини являються перед нами - це питання вибору між небом і землею. Перед людиною, якій у серці дано можливість буття, дано воднораз нагоду пробувати цілі високі, які Господь посилає для неї, щоб їх прийняла або зі страхом відкинула.
Таким є наше життя, такою є дорога нашого призначення і нашої остаточної мети - Господа Бога. На неї кожен із нас мусить ступити, й від того ніхто не може звільнитись. Нею кожен мусить крокувати без огляду на труднощі й важкі клопоти. Так кожен мусить тому підкоритися, бо такою є воля нашого Бога-Творця, як про те на одному місці висловився наш Спаситель: "Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає" /Лк. 11, 23/. Такою є доля кожного з нас, бо ми є Божими слугами й нашим єдиним завданням є служити Творцеві. А єдина служба наша Йому - в усьому сповняти Його святу волю. Кожна людина, що живе на землі, має той самий обов'язок служити Богові, навіть Ісус Христос, Божий Єдинородний Син не був звільнений від того обов'язку, про що Він сам твердив: "їжа моя, - каже Ісус до них (Апостолів), - волю чинити того, хто мене послав, і діло його вивершити" /Ів. 4, 34/. А в Листі до Євреїв, ще перед своїм приходом на світ, заявляє свою готовість підкоритись волі свого Небесного Отця: "Тому, входячи в світ, говорив: "Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло мені. Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи. Тоді я сказав: Ось іду, бо в сувої книги написано про мене, щоб учинити Твою волю, Боже" /Євр. 10,5-7/. Протягом свого туземного життя Спаситель не раз підкреслював те саме бажання творити волю свого Небесного Отця: "Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину; бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю Того, Хто мене послав. Оце ж воля Того, Хто мене послав: щоб з усього, що Він дав мені, я нічого не погубив, лише - воскресив його останнього дня. Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, жив життям вічним, і щоб я воскресив його останнього дня" /Ів. 6, 37-39/. Ісус Христос був завжди повністю послушним волі свого Небесного Отця, навіть тоді, коли вона вимагала від Нього, щоб піднявся до страшних, болючих страждань і ганебної смерти на хресті. Він не відказав, але прийняв їх із любови до Отця й до нас, своїх грішних сотворінь. У першу чергу, - бо так бажав собі Отець, а по-друге, - бо того вимагало спасіння всіх людей. Небесний Отець домагався тієї жертви з любови до людей, як виходить зі слів Святого Письма: "Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним - світ спасти. Хто вірує в Нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував у ім'я Єдинородного Сина Божого" /Ів. З, 16-18/. А тепер спитаймо, якою є воля Небесного Отця відносно нас? Ісус Христос виясняє, чи радше сам відповідає на це запитання, кажучи: "Оце ж воля Того, Хто мене послав: щоб з усього, що Він дав мені, я нічого не погубив, лише - воскресив його останнього дня. Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, жив життям вічним, і щоб я воскресив його останнього дня" /Ів. 6, 39-40/. Цей обов'язок вірувати в Христа Господа, тобто в Його науку, й підкоритись Його Заповідям є важним обов'язком, як виходить зі слів Спасителя: "Хто вірує в Нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого" /Ів. 3,18/. Заради того Спаситель послав своїх учнів у світ із таким приказом: "Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангеліє всякому творінню. Хто увірує й охреститься, той буде спасенний, а хто не увірує, той буде осуджений" /Мк. 16, 15-16/.
Розважмо:
Ви чули про обов'язок, що його вам треба сповнити, коли бажаєте осягнути призначення, до якого покликав вас Господь. Обов'язок, що є конечною умовою й вимогою вашого осягнення Царства Небесного. Тож коли ми всі бажаємо спастися, щоб осягнути безмежне щастя в небі; а з другого боку, ми всі бажали б уникнути страшних терпінь пекла, - нам конечно чинити те, до чого закликає Божий Єдинородний Син, щоб ми могли увійти в Царство Небесне. Ми, однак, знаємо, якими немічними ми є й як легко ми послідуємо за нерозумними побажаннями нашої людської природи. Так просимо Тебе, Спасителю, наш Христе Господи, допоможи нам, грішним і немічним людям, щоб ми за Твоєю поміччю оминули всі затії диявола й осягли Царство Небесне!
Молитва:
Спасителю наш Ісусе, який заради нас і ради нашого спасіння залишив щастя неба й зійшов на землю, щоб нас, грішних Твоїх дітей, рятувати від вічної загибелі в пекельному вогні, рятуй нас! Ти, Господи, що заради нас піднявся до невисказанних страждань і ганебної смерти на хресті, не дозволь, щоб Твої терпіння пропали, і Твоя пресвята Кров була пролита надармо. Пошли свою помічну руку з небесних висот і дай нам Твої Божі ласки, щоб ми завжди, підкорившись Твоїй волі, зберігали Твої Божі Заповіді. Допоможи нам контролювати наші нерозумні бажання, бо Ти - всемогутній Господь і для Тебе немає нічого неможливого. Ти хочеш, щоб я осягнув спасіння, тож поспіши з Твоєю всемогутньою поміччю! Амінь.