Любі друзі, силувана бажанням щастя, що його Творець вложив у серце людини, тим способом кличучи й потягаючи її до себе, людина нудьгує й шукає за Ним. Однак, зведена неуспішним шуканням, людина творить собі мниме небо й фальшивих божків, тим способом сходячи з правої дороги, й не знаходить щастя й задоволення, що його може їй дати тільки єдиний і правдивий Господь Бог. Бо Його пізнання є вже щастям та відвічним життям, згідно зі словами Спасителя: "А вічне життя в тому, щоб вони (люди) спізнали Тебе, єдиного істинного Бога й Тобою посланого - Ісуса Христа" /Ів. 17, 3/. Бачачи людей, які зійшли з правдивої дороги до Господа Бога на манівці, Господь нарікає, кажучи: "Хіба коли-небудь проміняв якийсь народ богів своїх, хоч то й не боги? Народ же мій проміняв свою славу на те, що користи не дає. Здивуйся ж на те, небо, вжахнися страшно, збентежся вельми, - слово Господнє! Подвійний бо злочин учинив народ мій: покинули мене, джерело води живої й повикопували собі копанки, копанки діряві, що води не держать" /Єр. 2,11-13/. Як у часах пророка Єремії, так і в наших часах, народ залишає правдивого Бога й Його живу воду - правди Божі, та винаходить свої власні правди, а опісля, залишаючись при них, готовить для себе вічну кару в пекельному вогні.
Це нещастя може притрапитись усім людям усіх часів, що дійсно багатьом трапляється. Хоч не з тої причини, що Господь Бог є далеко від нас, або що важко знайти дорогу до Нього! Як розказується в Діяннях Апостольських: "Він (Бог) створив з одного ввесь рід людський, щоб він жив по всій земній поверхні, призначивши встановлені часи й границі їхнього оселення, щоб вони шукали Бога, чи, може, навпомацки не знайдуть Його, - хоч Він від кожного з нас недалеко. У Ньому бо живемо, рухаємося й існуємо..." /Ді. 17, 26-28/. Господь не заховався від ума людини, бо увесь світ, наче те дзеркало, є відблиском безмежних числом досконалостей Божих, Його прикмет, Його безмежної краси й незрівнянної доброти. Всі сотворені речі, яких безмежне число повсюди у вселенній, звеличують ім'я того, хто їх із нічевости привів до існування, ім'я істоти відвічної, самої від себе безмежно досконалої, яка своєю всемогутністю усе привела до існування й у тому існуванні все удержує. Про те розказується у Псалмі: "Небеса оповідають славу Божу, і діло рук його проголошує твердь небесна" /Пс. 19, 21. Все сотворене проголошує ім'я Того, Хто їх сотворив, вказуючи на Його безмежну досконалість. Він бо початок і джерело всякого існування й життя. Створюючи всі творива, Він, Творець, мусить бути не лише безмежно досконалим, але також і всемогутнім, бо, покликавши все до життя, мусить все в тому житті й існуванні вдержувати, даючи всьому сотворінню все, що йому до життя чи існування конечне. Все сотворене є лише відблиском Божих, безмежних числом і безмірно досконалих прикмет, прославляючи й показуючи всім, що бажають Бога пізнати, Його славу й безмежну красу. Божу мудрість і всемогутню силу.
Очевидно, що ніде немає повного образу Бога, щоб людина могла його побачити своїми смертними очима. Бо легше було б людині обняти й держати вселенну, як обняти своїм маленьким немічним умом Господа Бога й пізнати Творця вселенної. Ум людський замалий і заслабий, щоб пізнати безмежного Творця. Тому людина мусить пізнавати Бога зі сотворінь і при їхній помочі творити собі образ Творця, очевидно, дуже недосконалий, тому що цілий всесвіт повний незлічимих сотворінь, але не може дати повного образу Творця. Кажуть, що одного разу св. Августин, проходжуючись при березі моря, побачив хлопчину, що, видовбавши ямку в піску, рученятами черпав воду з моря і вливав у ту ямку. Здивований святий питає: "Що ти хочеш зробити?" Дитя у відповідь каже: "Хочу воду оцього моря змістити у тій ямці!" "Та ж не бачиш, що воно неможливо!" Тоді дитя у відповідь каже йому: "Августине, легше мені воду оцього моря змістити в цій ямці, ніж тобі зглибити істоту Господа Бога!" Та хоч ми знаємо лише маленьку частинку Божих безмежних прикмет, все-таки вони для нас дають спромогу до деякої міри пізнати Божу велич і красу.
Розважмо:
Скільки то людей не мають ласки пізнати правдивого Бога й дороги, що веде до Нього й до вічного щастя в Небесному Царстві! Ми, навпаки, щасливі, бо Господь рішив об'явитися нам при помочі свого Єдинородного Сина Ісуса Христа, який, прийшовши з неба, об'явив нам Божі правди про Бога, про наше призначення, й як до Нього прийти, щоб із Ним злучитися колись у вічному щасті неба. На це щастя вказує нам Христос Спаситель словами: "Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, - бо чують. Істинно кажу вам: Багато пророків і правдивих хотіли бачити, що ви бачили, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули" /Мт. 13,16-17/. Справді, ми щасливі люди, бо наш Отець Небесний послав нам небесне світло, Сина свого Єдинородного, на пізнання Його правди, яку св. Апостолу Павлові було дано: "Звістувати повнотою між вами слово Боже, оту тайну, заховану від віків та поколінь, але яка тепер відкрита для Його святих. Їм Бог зізволив об'явити, яке то величне багатство цієї тайни між поганами, що є - Христос між вами, надія слави. Його ми проповідуємо, наставляючи кожну людину та повчаючи в усякій мудрості, щоб появити досконалою кожну людину у Христі" /Кол. 1, 25-28/. За цю Божу ласку ми повинні дякувати Пресвятій Трійці повсякденно.
Молитва:
Господи мій, моє світло й дорога до Небесного Отця. Він послав Тебе до нас об'явити нам Його безмежну любов і милосердя до нас, грішних. Багатства Його ласк, які повсякчас посилає на нас кожної хвилини нашого життя; як зможу я віддячитись Тобі за всі Твої ласки і за любов до мене, грішного? Допоможи мені, Господи, Твоєю ласкою звіщати Твою безмежну доброту до нас, людей Твоїх! А мені допоможи, щоб я старався наслідувати Тебе в моєму житті й моїм прикладом навчати інших, як треба їм жити, щоб Тебе прославити своїм життям. Моїм бажанням є прийти якомога ближче до того безмежного ідеалу, до Твого Небесного Отця. Бо Твоїм бажанням є, щоб ми Його якнайбільше наслідували, як Ти натякнув: "Тож будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий" /Мт. 5, 48/. Амінь.