Любі друзі, шукаючи за Господом Богом, людина зупиняється при Його сотворіннях і, захоплена їхньою красою й досконалістю, деколи забуває, за ким шукала, й думає, що це її Бог! Звичайно, потрібно часу, зусилля й певного роду насилля над собою, щоб віддалитися від певних сотворінь і знову почати шукати Його. Звичайній людині, як і надзвичайно мудрій, натискаюча сила, що попихає речі в призначеному напрямі, являється дуже об'являючою, подібно як приплив і відплив моря. Але, на жаль, людина деколи є такою засліпленою, що не годна зауважити оригінального руху, який порушує все, що його називаємо життям. Сила, що створює всі ті речі й сотворіння, які заповнюють вселенну та сповняють наш ум подивом і здивуванням, - це всемогутня сила Творця.
Лише доросла людина, яка втратила ясне видіння дитячих літ, починає думати про свої дії й про себе саму як самовистачальну, повністю саму зі себе, походячу з нізвідки, у противоріччі до історичних коротких записок про діяльність віків. Лише глупа людина є неспроможною знайти джерело всього життя й існування, дивлячись на численність всього у всесвіті. Лиш така людина не годна доглянути діючої руки всемогутнього Творця. Як каже Святе Письмо: "Каже безумний у своїм серці: "Немає Бога!" Зіпсувалися, мерзоту коять; немає нікого, хто добро чинив би. Господь із неба споглядає на синів людських, щоб подивитись, чи є розумний, що шукає Бога?" /Пс. 14,1-2; 53, 2-3/.
Очевидно, що лише сліпа людина або нерозумна не може заключити з того безмежного числа сотворінь, які є лише недосконалим відблиском досконалих прикмет Творця, що мусить існувати якась могутня й безмежно досконала істота, що привела всі ті сотворіння з нічевости до існування й до життя. Розважна людина може силою ума дійти до зрозуміння, що мусить бути Божа сила, яка всі ті сотворіння створила, всім управляє, а воднораз є відмінною від них усіх, сама від себе, відвічна й всесильна, від якої все, що існує й живе, у всьому залежить. Коли вже неважна дія якоїсь людини так дуже захоплює ум деяких людей, то як же тоді ця Божа безмежна сила й постійно діюча активність Творця повинні збуджувати подив у всіх людей? Що то за рушій, мотор, який порушує й вдержує все, що живе, в русі й у дії? Хто є той, що намітив дороги для всіх тіл небесних, планет, сонць і зір? Хто є той, що всі ті величезні небесні тіла й світила удержує в просторах і провадить їх, що вони прямують своїми визначеними дорогами й не зударяються? Хто удержує їх у просторах без жодної піддержки, Бог Творець це чинить двома законами притягання й відштовхування й ними вдержує сонце й планети в просторах і провадить зі шаленою швидкістю по небесних дорогах. Тепер спитаймо себе самих, яку безмежну силу мусить мати Творець, коли спроможний те все робити, воднораз же, яким досконалим і всеобнімаючим мусить бути ум Бога Творця, щоб це все обдумати, всьому призначити дороги, подбати про такий точний порядок у цілому всесвіті? Розважаючи вселенну й порядок у ній, псалмоспівець з подивом звертається до Господа Бога словами: "Ти заснував землю на її підвалинах - не захитається вона по віки вічні. Безоднею, немов одежею, покрив її" /Пс. 104, 5-6/. Все слухається голосу Творця: "Над горами стали води, Перед грозою Твоєю вони втікали, перед голосом грому Твого вони тремтіли. Звелися гори, зійшли долини до місця, що Ти їм призначив. Поставив їм границю, якої не перейдуть, щоб знову покрити землю" /Пс. 104, 6-9/.
Розважмо:
Хто спроможний висловити й описати славу нашого Творця, який бажає воднораз бути і нашим люблячим батьком? Як зможемо ми, грішні, славити Його маєстат, прославляти Його мудрість і всемогутність? Славімо Його, разом із псалмоспівцем, словами: "Благослови, душе моя, Господа! Господи Боже мій, великий єси вельми! Ти одягнувся величчю й красою, Ти світлом, наче ризою, покрився. Ти розіп'яв, наче намет, небо. Ти збудував Твої горниці у водах. Із хмар робиш собі колісницю, ходиш на крилах вітру" /Пс. 104, 1-3/. Дійсно, Господи, уста людські ніяк не спроможні описати Твою славу, тому що Ти більший від усього, що ми знаємо.
Молитва:
Творче мій і Господи, що воднораз бажаєш бути моїм батьком, бо так навчив нас молитися до Тебе Твій Єдинородний Син Ісус Христос: "Тож моліться так: Отче наш, що єси на небі! Нехай святиться Твоє ім'я. Хай прийде Твоє царство, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі" /Мт. 6, 9-10/. Та я лише Твоє немічне й грішне сотворіння, бо скільки то разів у моєму житті я Тебе ображав? Та Ти в своїй доброті готовий простити мені й забути всі мої проступки, як лише я, пізнавши, признаю всі мої прогріхи, жалуватиму за них і бажатиму повернутися до Тебе й більш вже Тебе не ображати Про те мене запевняєш словами пророка Єзекиїла: "Клянусь життям моїм, - слово Господа Бога, - я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки й жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля?" /Єз. 33, 11/. Допоможи мені, Господи, бо поворот до Тебе мені так важко приходить без Твоєї Божої помочі. Допоможи мені й не дозволь мені ображати Тебе у майбутньому. Амінь.