Любі друзі, Бог є найчистішим, безмежно досконалим Духом. Тож не диво, що ми, чуттєві люди, які все наше знання одержуємо при помочі наших відчуттів від зовнішнього видимого світу, не можемо безпосередньо досягнути й пізнати Господа, тому що наші органи чуттів Його не можуть бачити очима, доторкатись Його руками, чи якимось іншим способом Його досвідчити. Єдиним способом ми можемо дещо дізнатись про Нього при помочі слідів, що їх нам залишив тут, на землі, тобто зі сотворінь, що відбивають Його безчисленні й безмежні досконалості. Тому нам треба до певної міри наші інформації про Нього ділити на частини, що їх одержуємо від сотворінь, і з них зложити собі уяву про Досконалого Творця. Так-то, на підставі аналогії зможемо говорити про Боже життя, про Його всемогутність, інакше наша мова не спроможна якось Господа Бога описати. З тих сотворінь, що їх Господь покликав до існування й до життя, ми можемо створити собі зложений і дуже недосконалий образ Божества. Й тим способом говоримо і думаємо про Господа при помочі термінів частин, які зложені разом, дають нам у висліді повний, хоча й дуже недосконалий образ Бога.
Ми не можемо вмістити Його й охопити як цілість, тому що наш людський розум безмежно замалий. Перед Його сяючою красою й багатою простотою хитається наш розум. Господь Бог - безпочаткове життя, саме від себе, безграничне й вічне, саме життя. Він є добром без жодних обмежень, чи, як ми кажемо, - самим добром. Сила Його безмежна - всемогутня, безгранина. Ті всі безконечно досконалі Божі атрибути, чи, так би сказати, прикмети, але вони не є Божою власністю, радше можна б сказати, що кожна з тих Божих прикмет, безмежно досконалих, - це сам Господь Бог. Він - це безмежна Божа доброта, Він - безмежна сила, всемогутність. Господь сам описав себе Мойсееві, дав, так би сказати, свою дефініцію, кажучи: "Я той, хто є!" Опісля ж додав: "Те, що маєш сказати синам Ізраїльським: "Я - є" послав мене до вас" /Вих. З, 14/. То значить, що Господь є самим життям, без початку й без кінця. Єдине життя, від нікого не залежне, досконале під кожним оглядом: "Хто вчинив і довершив це? Той, що кличе роди від почину, — я Господь, я перший, я і з останніми той самий" /Іс. 41, 4/. "Так говорить Господь, цар Ізраїля, Його відкупитель, Господь сил: "Я - перший, я й останній, крім мене, нема Бога!" /Іс. 44,6/. В Апокаліпсисі-Одкровенні, Господь повторяє цю правду словами: "Я - Альфа і Омега, початок і кінець, перший і останній" /Од. 22, 13/.
Розважмо:
Це є одна й незбита правда: Господь Бог є першим і останнім, початком і метою всього, що існує, всього, що живе в цій вселенній. Як про те розказує перша Книга Буття: "На початку сотворив Бог небо і землю. Земля ж була пуста і порожня, та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами" /Буг. 1, 1-2/. Як виходить із тої першої глави Буття, в началі, тобто на самому початку, не було нікого ані нічого, тільки Дух Божий над порожнечею. Дальше розказує перша глава книги Буття, як Господь із нічевости почав переводити з тих усіх можливих речей, що мав у своєму Божому умі, в світ дійсний і реальний. Тому Господь Бог є початком, перед Ним не було нічого ані нікого, аж доки Він не почав усе, що зараз існує, приводити до існування. Від Його всемогутньої волі зачалось усе, що зараз існує, й те все, що в майбутньому заіснує. Кожне існування чи життя дістало від Нього свій початок чи існування й життя. Та Він не лише сотворює, а й те, що сотворив, у житті вдержує своєю життєдайною силою. Він годує все, що створив, як про те звітує псалмоспівець: "Усі вони від Тебе дожидають, щоб дав їм у свій час поживу. Коли даєш їм, вони її збирають; як розтулюєш Твою руку, вони насичуються благом. Вони бентежаться, коли ховаєш вид Твій; як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються в свій порох. Зішлеш дух Твій - вони оживають, і Ти відновлюєш лице землі" /Пс. 104,27-30/. Господь Бог, однак, є не лише початком усього, що існує й живе, Він є також кінцем усього, всього сотвореного світу. Як усе, що існує, вийшло з Його Божих рук силою Його всемогутньої волі, так для всіх, головно розумних сотворінь, Він є остаточною ціллю чи метою усього, що сотворив. Розумні сотворіння - людей Він сотворив, щоб вони по скінченні свого туземного життя повернули до Нього й участкували в Його Божому житті та в безмежному щасті, яким Він від віків втішається.
Молитва:
Мій Господи, Всемогутній Творче всього, як мені дякувати за те, що я став вислідом Твого всемогутнього Божого Духа? Вже перед віками Ти бачив мене як можливу істоту до сотворення й уже тоді полюбив мене своєю Божою безмежною любов'ю. Ця Твоя любов до мене була не лише ефективною, але й продуктивною — творчою, бо Ти привів мене до існування, дав мені життя. Одне мені важко зрозуміти, що Ти бачив мене з усіма моїми немочами, гріхами, злобою, але все-таки не перестав мене далі любити й хотів, щоб я помимо всього заіснував та жив. Ти, мимо всього, рішив створити мене й дав мені частку в Твоєму житті. Помимо мого непослуху, впертости, злоби й браку вдячности до Тебе за всі Твої ласки, Ти мене не залишив без своєї помочі! Можливо, що бажав на мені дати доказ Своєї безмежної Божої сили й безмірної ласки й помимо моєї нічевости приказав мені прийти до Тебе! Хотів на мені доказати силу Твоєї ласки, подібно як Ти те вчинив зі св. Апостолом Павлом, коли той благав, щоб Ти звільнив його від переслідувань диявола: "А щоб я не згордів надмірно висотою об'явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору. Я тричі благав Господа, щоб він від мене відступився, та Він сказав мені: "Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі!" Отож я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала. Тому я милуюся в немочах, у погорді, у нестатках, переслідуваннях та скорботах Христа ради; бо коли я немічний, тоді я міцний" /II Кор. 12, 7-10/. Допоможи мені, Господи, щоб я міг сказати разом із Апостолом Павлом: "Я кажу це не тому, що терплю злидні, бо я навчився задовольнятись тим, що маю. Умію бути в упокоренні, умію бути і в достатку; в усьому і в усіх обставинах я звик і насичуватися, й голодувати, жити в достатках і терпіти злидні. Я можу все в тому, хто укріплює мене" /Флп. 4, 11-13/ Тобто в Тобі, мій Ісусе. Амінь.