Любі друзі, характеристичною прикметою кожного добра є бажання його, а його вимога є за любов'ю, що більша, ніж саме признання сповняючого серце характеру добра. Кожен переконається в тому сам. Наприклад, коли хтось зробив щось доброго своєму ближньому, він сподівається від нього вдячности, що не є нічим іншим, як признанням його доброго діла, яке вимагає певного роду подяки. Навіть хоч той добродій того не вимагає, все-таки він був би ображений, коли б ті люди, яким він зробив добро, не признали того, дякуючи йому за нього. Відносно нас, хоч воно дивним є, це не субстанціяльне добро, з яким починаємо наше життя, яке домагається любови, але добро, яке приходить до нас з бігом літ практикування чеснот. Те субстанціяльне добро - це сам Господь Бог Творець. Божа безмежна доброта, що переливається, старається уділяти свою доброту іншим. Вислідом тої доброти є Боже сотворення вселенної і всього творива в ній. Господь бажав так багато різних сотворінь і ними до краю виповнив всесвіт. Крім того. Він бажав у особливіший спосіб розумних сотворінь у ньому, щоб вони участкували в Його доброті та Його любові. Ми, що навіть народжені чи радше поставлені в цьому світі заради Божої доброти, не зразу відповідаємо Божому покликові до любови, щоб признати Його доброту й виявити нашу вдячність Йому за неї. Щоб нагадати нам про наш обов'язок вдячности, Господь дає нам першу й найважливішу Заповідь любови Бога: "Люби Господа Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю" /Мт. 22, 37; Вт. 6. 4/. Якщо ми слухатимемося тої Заповіді Божої й практикуватимемо чесноти, ця доброта остаточно розвинеться в нас. Ми маємо обіцянку доброти й при помочі Божої ласки ми станемо образом тієї Божої доброти; воднораз же Його улюбленими дітьми. До стремління до тієї субстанціяльної доброти запрошує нас Божий Єдинородний Син - Ісус Христос словами: "Тож будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий" /Мт. 5, 48/.
Ми ж осягаємо цю доброту крок за кроком, наче вростаючи в неї, роблячи її все досконалішою, богоподібною: воднораз же приходячи щораз то ближче до початку й джерела всякої доброти, до Бога Отця. В Бозі, однак, немає поступового переходу від обіцянки до сповнення, від менш до більш досконалого. В Ньому - це негайне, відвічне, безграничне притягання, яке не дозволяє ані хвилини на ілюзію чи затримку. Тож не диво, що, обнімання цієї безграничної доброти або самого Творця, вже є кінцем наших розшуків за щастям і початком його сповнення, тобто повнотою безмежного Божого щастя.
Розважмо:
Як зростає знання, й субтельний запах святости, накидуючись, робить собі дорогу в найменші щілини дня людини, чимраз то більше сердець прямують до неї, й вона стає кращою людиною, більш улюбленою, бо приходить ближче до досконалостей Божих, які віддзеркалює її людська природа. Вона стає більшим послідовником Христа, повнішим, кращим, більше її сил зайняті виповнюванням образу Бога в неї. А з другого боку, з кожним кроком донизу, що його людина робить до гріха, тим більше опущеною вона стає. І якщо немає людей, які її уникають, то тільки з тієї причини, що вони не відкрили її блуду, бо люблячи Господа так безмірно, в своїх серцях не мають місця для тої нещасної людини. Така людина є пустою, скорченою, упослідженою до того ступеня, що лише Бог або хтось, хто дивиться на неї очима Бога, може знайти маленьке зерно доброти, яке справедливлювало б любов Бога до такої людини.
Молитва:
Мій Бог і моє все. Заради Твоєї переливаючоїся доброти, Господи, Ти покликав мене до існування й до життя. Ти бажав мене, бо хотів, щоб я участкував у Твоєму Божому житті й безмежному щасті. Та, на жаль, я не завжди відповідав Твоєму покликові любити Тебе понад усе, як Ти того гідний, будучи безконечно досконалий і під кожним оглядом прекрасним. Навчи мене любити Тебе щораз то більше. Ти можеш це зробити, бо Ти - сама безмежна любов, і Ти бажаєш, щоб я Тебе любив. Я свідомий того, як мало добра є в мені, в моїй душі, так що лише Твої всепроникаючі очі є в спромозі знайти його в моїй душі. Навчи мене, як виявляти Тобі мою вдячність за всі Твої добродійства й ласки, якими осипаєш мене кожної хвилини мого життя. Ти сказав: "Якщо ви любите мене, то мої Заповіді берегтимете" /Ів. 14,15/. Тож допоможи мені, Господи, прилягти до Твоїх Божих Заповідей і заховувати їх протягом мого цілого життя, бо Ти сказав: "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14, 21/. Амінь.