Любі друзі, ми всі є сотворіннями Бога. Творця вселенної, який воднораз бажає бути й нашим Небесним Батьком. Тої правди навчив нас сам Єдинородний Божий Син, коли казав нам молитись: "Отче наш, що єси на небесах" /Мт. 6, 9/. Будучи лише недосконалими сотворіннями, наслідуванням Його безграничних Божих прикмет-атрибутів, ми відкриваємо наші серця лише для членів нашої рідні; наші гадки зайняті лише деякими справами родинними, а наші життя ми ховаємо серед оборонних стін і даху наших домів. Ми вдоволені й вдячні Богові, що небозвід обмежує нам висоту над нами, що земля творить кінець глибині, що під нами, а обрій обмежує довжину й ширину простору, що нас оточує. Ми не є безмежними, як наш Небесний Отець ані всемогутніми, як Його Божий маєстат. Ми лише незначні, земні сотворіння, які живуть, і яким добре ведеться завдяки Божому милосердю й любові до нас, Його сотворінь. Так, дорогі, ми не боги, але лише сотворіння. Божі творива; а Божа, охороняюча нас доброта, якою Він оточує нас, є в гострому протистоянні до Його безмежного Божества.
З другого боку, ми створені на Його образ і подобу. Ми постійно неспокійні в нашому серці й умі, невгамовні й майже невдоволені. Бо кожна правда, що її пізнаємо, й кожне добре діло, що до нього піднімаємось, служить для того, щоб переконати нас, що дорога тягнеться дальше. Тими двома силами нашої душі, заради яких ми є образом і подобою Бога, ми нашим серцем і волею, нашим розумом та інтелектом сягаємо за безконечним, що ним є Господь Бог, без огляду на те, що ми є під покровом і охороною, яку мусимо мати як Його сотворіння. Без огляду на перешкоду, що її наше тіло робить для нашого вільного духа, ми стараємось її оминути, щоб якнайближче підійти до Господа Бога.
З другого боку, ми не є закриті перед Богом нашим покривалом, тобто нашим тілом, ані нашою віддалю, бо, як каже Святе Письмо, Він недалеко від нас: "Він створив з одного ввесь рід людський, щоб він жив по всій земній поверхні, призначивши встановлені часи й границі їхнього оселення, щоб вони шукали Бога, чи може навпомацки не знайдуть Його, хоч Він від кожного з нас недалеко. У Ньому бо живемо, рухаємося й існуємо..." /Ді. 17, 26-28/. Так, любі друзі, Господь Бог є в нас, як у кожному сотворінні, глибоко, інтимно, більше навіть, як ми самі в собі. Наша істота є в Ньому, й Він у нас, у всьому, що ми маємо й що ми є самі, подібно як світло є вислідом полум'я, від якого походить. Відділення від Господа, джерела нашого життя, було б рівнозначним із нашим знищенням, зникненням із цього дійсного, реального світу, бо кожну хвилину нашого життя Господь кормить нас, наповнює своїм власним життям, чи як ми це називаємо, своєю силою, яка вдержує нас у житті-існуванні. Наше життя залежить від Божої підтримки більше, ніж життя зародка в лоні його матері. Наше серце може віддалятися від Бога, але Господь є завжди близько нас, бо, як кажеться в Діяннях: "У ньому бо живемо, рухаємося й існуємо" /Ді. 17, 28/.
Розважмо:
Застановімось над тою правдою, як дуже ми залежні від Божого безмежного Духа. Він створив мас, начеб кинув зі світу можливого в дійсний, реальний світ. Але, щоб ми могли продовжувати наше існування, Господь мусить нас у ньому на кожен час підтримувати тою самою творчою силою, якою з небуття привів нас до існування. Та й якщо б Він лише на хвилину заперестав нас у існуванні підтримувати, ми перемінилися б у ніщо, з якого Господь своєю життєдайною силою привів нас до існування. Якщо Він лише відверне своє лице, як каже Псалом, ми бентежимось: "Вони бентежаться, коли ховаєш вид Твій, як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються в свій порох. Зішлеш Твій дух, вони оживають і Ти відновляєш лице землі" /Пс. 103, 29-30/.
Молитва:
Мій Господи, все й кожний із нас повністю залежить від Тебе, від Твоєї повної підтримки в існуванні. Ми залежимо від Тебе не лише в існуванні й житті, але також у нашому порушуванні, віддихові, у наших гадках та бажаннях. Крім того, ми залежимо від Тебе в усьому що є нам конечним для життя, як харчі, напиток, одежа, пристановище. Ми такі слабі й немічні, а Ти такий сильний та могутній. Ми не можемо нічого зробити без Тебе, без Твоєї підтримки, як у тілесному, так і надприродному житті: "Я - виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в мені а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ви нічого чинити не можете. Якщо хтось не перебуває в мені, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне /Ів 15, 5/. Та помимо такої повноякісної залежности від Тебе, Господи, замість слухати Тебе й Тобі повинуватись, я ображаю Тебе моїми безчисленними гріхами. Ти ж, помимо того, мене не караєш, не нищиш, але вдержуєш мене при житті, бо Ти бажаєш, щоб я жив і назад повернув до Тебе й одержав обіцяне Царство Небесне. А з моїми гріхами Ти сам розправишся: "Ходіть же й розсудимось, - говорить Господь. Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, як кармазин були, стануть, як вовна. Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни. А як затнетеся й бунтуватиметесь, то меч пожере вас, бо уста Господні так говорять" /Іс. 1, 18-20/. Так-то Господь буде поступати з нами, коли захочемо слухати Його й підкорятись Йому. Ти бо сказав: "Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни. А як затнетесь і бунтуватиметесь, то меч пожере вас..." /Іс. 1, 19-20/. Тому, Господи, помагай мені, щоб, опираючись Тобі, не пропав разом із моїми гріхами, але противно, щоб, повинуючись Твоїм Божим Заповідям, я осягнув безмежне й вічне щастя в небі. Амінь.