Любі друзі, помимо того, що всемогутня сила Божа сягає кожного закутка нашої істоти, помимо того, що кожний нерозважний крок нашого серця є явним очам нашого Небесного Отця, хоч кожен удар нашого серця проповідує Божу піддержуючу силу й присутність, це все ще не є досить для Господа. Ця вся Божа піддержуюча сила відноситься лише до нашого природного, тілесного життя. Самозрозуміло. що всього цього Господеві, всесвятому Духові не вистачає. Він бо сотворив нас не лише, щоб ми жили оцим земним, дочасним життям, але бажав нас і створив, щоб ми участкували в Його Божому найвищому духовному житті. В житті, яке є набагато вищим від усякого сотвореного духа, не лише людської душі, але духа навіть найвищого з ангелів. Цим призначенням нашим і кожного розумного сотворіння є участкування в Божому житті та Його безконечному щасті. Щоб осягнути таке найвище, надприродне життя, ми мусимо мати Господа Бога, що в нас живе зі своєю надприродною, освячуючою ласкою, що вже тут, на землі, є участкуванням у Божому надприродному житті. Так-то всі ті, які в Тайні Хрещення одержали ласку освячуючу й уникають всякого, а передусім важкого гріха, вже тут, на землі, мають Бога, який живе в їхніх душах, і вони вже участкують у Божому житті /Ів. 14, 21; 23/.
Як Боже знання та Його любов, Його сотворенім й життєдайна сила ставляє нас у Ньому радше, ніж Його в нас, так при помочі Його освячуючої ласки, Всемогутній Божий Дух стає гостем у нас, в нашій душі. Він є гостем у нашому розумі, в нашій волі, завдяки нашій любові до Нього. Заради Божого пориву, щоб дати нам повністю щастя й життя, Він є в нас нашим актом бажання й любови. Він дає нам свобідне й сердечне привітання в цілому фізичному світі, який повністю залежить від Нього. Таїнство Божої присутности в нас пояснює Христос Господь своєю присутністю в Пресвятій Євхаристії: "Не Мойсей дав вам хліб із неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба. Божий бо хліб той, що з неба сходить і дає життя світові" /Ів. 6, 32-33/. Очевидно, Спаситель не говорить тут про звичайний хліб, що кормить наші тіла, але про небесний хліб, який є кормом наших душ, що дає нам життя надприродне - життя Боже. Далі Христос Господь пояснює нам якості того Божого надприродного хліба, тобто Його Тіла й Крови: "Я - хліб життя. Хто приходить до мене - не голодуватиме; хто вірує в мене - не матиме спраги ніколи... Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину; бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю Того, Хто мене послав. Оце ж воля Того, Хто мене послав: щоб з усього, що Він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня. Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в Нього, жив життям вічним, і щоб я воскресив його останнього дня" /Ів. 6, 35; 37-40/. Це надприродне життя, що його Христос, приходячи до наших душ у Пресвятій Євхаристії, приносить, є дійсно участкуванням у Божому житті Пресвятої Трійці. Тож і не дивно, чому Спаситель запевняє, що всі ті, які приймають Його в Пресвятій Євхаристії й вірують у Нього, матимуть життя вічне. Чому? Тому що Він є життям, відвічним, найвищим Божим життям, самим життям. Як Він сам це підкреслює, кажучи: "Я - хліб життя... Я - хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки і хліб, що його я дам, це - тіло моє за життя світу" / Ів. 6, 48; 51/. "...І я воскрешу його останнього дня" /Ів. 6, 44/.
Розважмо:
Важко нам, грішним людям, зрозуміти Божу любов до нас, людей. Він всемогутній, досконалий Дух, що живе найвищим, надприродним Божим життям, Він бажає, щоб ми, грішні, були з Ним, участкували в Його Божому житті й втішалися Його безмежним щастям. В це було б важко повірити й прийняти, якщо б Ісус Христос позитивно не запевнив нас, що так воно дійсно є, в своїй архиєрейській молитві, перед своїми страстями й хресною смертю. В ній Він молиться: "Та не лише за цих молю (тобто за Апостолів), але й за тих, які, завдяки їхньому слову, увірують у мене, щоб усі були одно, як Ти, Отче, в мені, а я в Тобі, щоб і вони були в нас об'єднані, щоб світ увірував, що Ти мене послав. І славу, що Ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно, так само, як і ми одно. Я - в них, і Ти - в мені, - щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що Ти послав мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене. Отче! Хочу, щоб ті, яких Ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони бачили мою славу, яку Ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу" /Ів. 17, 20-24/.
Молитва:
Мій Господи Ісусе Христе. Ти бажаєш, щоб я приймав Тебе у Пресвятій Тайні Євхаристії, бо це єдина дорога, якою Ти приходиш до мене. Ти бажаєш прийти до мене не заради себе, але заради мене грішного, щоб, прийшовши до мене, Ти міг дати мені Свою Божу ласку. Тим способом даєш мені змогу участкувати в Твоїй ласці вже тут, на землі, а з нею участкування в Твому Божому житті, щоб Ти опісля, по моїй смерті й відході зі світу, міг мене знову привернути до життя. Твоє життя в мені, під час моєї земної мандрівки, запевняє мене про моє майбутнє воскресіння й злуку з Тобою в Небесному Царстві. Допоможи мені завжди пам'ятати про те, коли прийматиму Тебе в Пресвятій Євхаристії. Тим способом прищепи в мені конечність приймати Тебе в Святому Причасті, бо Ти в ньому є моїм надприродним життям. Амінь.