Любі друзі, немає такої людини, яка не могла б дійти до пізнання Господа Бога. Кожну поодиноку річ у всесвіті. Господь Бог Творець позначив своїм іменням, й кожна річ має за завдання говорити про свого Божого митця. Так воно дійсно є, що в кожному сотворінні, без огляду на те, яким маленьким чи незначним воно є, Господь залишив маленьку частинку, слід своєї мудрости й безмежної сили-всемогутности. Про те говорить псалмоспівець: "Небеса оповідають славу Божу, і діло рук Його проголошує твердь небесна. День дневі передає слово, ніч ночі об'являє вістку" /Пс. 19, 2-3/. Так, любі друзі, ввесь сотворений світ говорить до нас про Господа своїм існуванням, своїм множеством та своєю красою повчає нас про існування свого Творця, про Його мудрість і всемогутність.
Тим, що признають обмеженість нашого нужденного людського розуму, хоч правди про Господа Бога є завеликими й завзнеслими, навіть такі можуть стати їхніми заради слова самого Господа Бога. Тому що Він бажає, щоб ми пізнали Його та Ним захоплювалися, й тим способом щоб Він міг притягати й вести нас до Себе. Очевидно, що з нашого боку нам треба признати нашу неспроможність досягнути Його нашими природними силами, що нас до певної міри упокорює. Тоді Він сам об'являється нам, як Ісус Христос заявляє словами: "Я прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти затаїв це від мудрих та розумних, і що відкрив це немовлятам. Так, Отче: бо так Тобі було до вподоби" /Мт. 11, 25-26; Лк. 10, 21/. Господь Бог не лише об'являє себе в своїх сотворіннях тим, які Його шукають і покірно визнають свою обмеженість. Він об'явився всім людям, посилаючи свого Єдинородного Сина на землю, щоб Він повчив людей про свого Отця Небесного: "Все передане мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити" /Мт. 11, 27/.
Господь Бог об'являє свої правди людям покірним, тим які признають брак спроможности пізнати їх своєю силою, й тому приймають їх заради Божого слова. Це важлива правда, що наша віра є дуже важливою, та єдиною дорогою пізнати глибокі Божі правди, що їх наш розум не може осягнути. Така віра дає нам лише знання про Господа Бога, але воднораз же заслуговує нам Божу нагороду, як про те запевняє нас Син Божий словами: "І відказав Тома, мовивши до Нього: "Господь мій і Бог мій!" І каже йому Ісус: "Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!" /Ів. 20, 28-29/. Тим способом віра дає багатьом знання Божих правд, що їх можна мати лише від самого Господа Бога. Однак, ті правди, які розказує всесвіт про свого Творця, є неповними, а правди віри є деколи досить невиразними. Це Господь Бог залишає таким доцільно, щоб ми були незадоволеними малим знанням про Нього: та бажаючи пізнати їх краще, ближче до Нього приходили. Вказуючи на нашу неможливість пізнати Його, як наше серце бажало б, Господь хоче тим способом збільшити наше бажання за Ним Самим, тобто приспішити розшук за ним у нашому туземному житті.
Розважмо:
Ми знаємо, що ми не в силі точно пізнати Господа Бога нашими людськими силами, нашими даруваннями, тобто нашим розумом і волею. Дальше, коли ми не є в спромозі пізнати Його краще вірою, то коли ж ми зможемо заспокоїти нашу спрагу Божого повного й досконалого знання? Бо неможливою річчю є, щоб Творець, який прищепив у наше серце й душу тугу за повним і досконалим пізнанням Його Божества, не дав нам можливости заспокоїти повністю того бажання пізнати Його досконало. Інакше Господь Бог був би жорстоким, не даючи нам можливости заспокоїти тої спраги повного пізнання Його. То правда, тут, на землі, не можемо осягнути такого повного й досконалого знання, бо його осягнемо тільки в небі, де бачитимемо Його обличчям у обличчя, пізнаємо повністю так, як Він пізнає нас: "Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж - обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний (Богом)" /І Кор. 13,12/. Там, у небі, пізнаємо нашого Творця повністю, таким способом, як Він усе пізнає. Та не тільки Його самого, але в Ньому й із Ним Його всі творіння. В такому ступені, в якому наше серце сприймає Господа тут, на землі, наш розум проникатиме в безмежні глибини Божої Істоти в небі, ніколи не вичерпуючи Його Божих багатств. Бо хоч у небі ми будемо пізнавати Бога, тобто бачити Його таким, яким Він дійсно є, але невичерпно, бо наш розум є замалим, щоб міг помістити безмежного Творця. Тобто не зможемо пізнати Його повністю так, як Він сам себе бачить, бо Його безмежний розум може Його Безмежного вмістити, тож і Його пізнання себе самого є повним, і вичерпуючим, але лише для Його безграничного розуму. То правда, будемо бачити Господа обличчям в обличчя, тобто таким, яким Він у дійсності є, але нашим людським способом, тобто не єдиним актом розуму, але подібно, як тут, на землі, людським способом - крок за кроком, частинку за частинкою. Цілу нашу вічність у небі будемо Його пізнавати й ніколи не пізнаємо повністю, але з того пізнання будемо зростати в знанні, що приноситиме нам повне безмежне щастя. Знаючи, що будемо цілу вічність Господа пізнавати, а з тим пізнанням буде зростати й щастя без кінця, щораз то досконаліше.
Молитва:
Господи Боже, мій Небесний Отче. Яким добрим Ти є для мене, що хочеш, аби я участкував у Твоєму житті, бо Твоє життя - це життя Твого безмежного розуму, яким одним актом обнімаєш себе повністю досконало. То правда, я не зможу навіть у небі пізнати Тебе так само одним актом; але розважатиму Твої безмежні досконалості одну за другою, яких є незлічиме число. Буду слідкувати за кожною, бо кожна з них є безконечною, так що цілу вічність буду зайнятий і ніколи не вичерпаю всього знання про Тебе - Безграничний Боже. Це безмежне щастя, що його буду досвідчати, пізнаючи Тебе, буде моєю нагородою за моє туземне життя, якщо воно буде згідне з Твоєю Божою волею,- тобто безгрішне! Тож допоможи мені Господи, здержуватися від усяких гріхів, яких у мене стільки. Дай мені ласку їх уникати, а передусім гріхів важких, бо вони можуть не допускати мене до Тебе, та осягнути повний спокій і повне щастя, до якого Ти мене призначив. Допоможи мені, Господи, бо моїм бажанням є пізнати Тебе, як найдосконаліше зможу, й любити Тебе з цілого серця, всіма силами, бо такої любови ти єдиний гідний. Амінь.