Любі друзі, щоб дещо більше знати про Божий розум і Його знання застановімось над тою правдою. Божий розум і Боже знання є джерелом усього, що існує, й усієї правди, яку можна пізнати. Вони - це джерело, з якого випливає вся дійсність реальність, усе, що існувало колись, існує тепер і що існуватиме в майбутньому, то значить, як можливі речі є в Божому всеобнімаючому умі. Тому що вони є можливими, тобто не включають у собі протиріччя, вони є матеріялом для Божої дії, сотворювання. Господь Бог, розважаючи своїм Божим, безмежно досконалим розумом свою Божу правду, бачить, якими способами Його безконечно совершенні самі в собі досконалості й безграничні щодо числа можуть бути наслідувані сотворіннями й як вони можуть бути зреалізовані рішенням Його всемогутньої волі. Тому що кожне існуюче сотворіння мусить бути у відношенні з іншими сотвореними речами, які його оточують, а ті, в свою чергу, з іншими творіннями, які близько них існують, розуміємо велику складність, що сотворення навіть найменшого сотворіння чи речі творить дуже скомпліковану справу. Виходить із того, яким безмежним мусить бути розум та інтелект Бога Творця, який розважив можливості всесвіту з його всіма сотворіннями та з їхньою взаємозалежністю.
Знання, яке ми самі маємо, - це лише дуже марненька річ, це лише недосконале віддзеркалення дійсного світу, який нас оточує. Коли ми співставили б вислід нашого ума з вислідом ума Божого, то побачили б, що ми творимо уявний світ, щоб заступити світ дійсний, тобто дійсних речей у світі. Оглядаючи вислід Божого ума, тобто всі існуючі речі, які Господь Бог сотворив, бачачи їх у своїй Божій природі й пізнаючи, як вони можуть наслідувати Його Божі атрибути-досконалості й тим пізнанням приводячи їх зі світу можливостей у дійсний світ, робимо собі наче репродукцію - фотографію відбиток усіх речей у нашому людському розумі. Тим способом ми робимо існуючий зовні світ нашим власним, і це ми називаємо нашим знанням зовнішнього світу. Божий розум і Боже знання є продуктивним, тобто Він сотворює дійсність тих усіх існуючих та живучих кругом нас речей. Діяння нашого ума є лише відтворенням усіх речей, що їх Господь сотворив, тобто наче їхнім відбитком у нашому розумі. Це пізнання нашого розуму є вже певною досконалістю, тобто пізнанням зовнішнього світу, яке є набагато досконалішим від пізнання інших нерозумних сотворінь. Та це є лише відбитком зовнішнього світу, дійсних існуючих речей, які стають нашими власними, власне нашим пізнанням, яке є образами речей існуючих.
Цей відблиск, чи образ зовнішних речей у нашому умі, не є завжди точним і докладним. Тому - наш розум у пізнанні зовнішнього світу залежить від наших відчуттів, їхньої вірности, тонкости й точности. Чим кращі в нас відчуття й чим вірніше й точніше інформують вони наш розум про зовнішні речі, тим кращим є наше знання світу й речей у ньому. Наше пізнання зовнішнього світу, однак, не залежить лише виключно від наших відчуттів, але також від наших настроїв, які в нас: панують під час даного пізнавання, бо вони дуже впливають на наше пізнання й дуже часто перешкоджають нам у пізнаванні зовнішнього світу. Пізнавання наше залежить ще й від упереджень, що також кермують та перешкоджають пізнанню чи його викривляють. Через те ми дуже часто бачимо й пізнаємо світ не таким, яким він дійсно є, але сприймаємо його наче у викривленому дзеркалі, й тому наше пізнання не все є вірним, але дуже часто є фальшивим. Тому що все, що сотворив Господь, є добрим, як виходить зі слів самого Творця: "І побачив Бог, що воно добре" /Бут. 1, 4; 10; 13; 18; 21; 25/, "І побачив Бог усе, що сотворив: і воно було дуже добре" /Бут. 1, 31/, тому що Господь Бог є безконечно досконалою істотою і Його розум є безмежно досконалим. Він не може помилятися в своєму пізнанні й оцінці речей, що їх сотворив, вони всі в час сотворення були добрі. Так що ті всі недосконалості й всі викривлення в природі не були при сотворенні, але є вислідом первородного гріха, як на те натякається в Посланні до Римлян: "Бо сотворіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих. Сотворіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії, що й саме сотворіння визволиться від рабства тління, на свободу дітей Божих. Бо знаємо, що все сотворіння разом понині стогне й разом страждає в тяжких муках" /Рм. 8, 19-22/. Те скривлене поняття про зовнішний світ спричинене або нашим викривленим пізнанням, або нашим фальшивим підходом, нашою дією. Це неточне пізнання почалось із первородним гріхом, який підкорив усе сотворіння суєті, та й далі вводить лихо в природу нашими власними, особистими гріхами. Тим нашим невірним скривленим пізнанням зовнішнього світу ми живимо уми інших людей, і це є причиною всіх перешкод та всіх прогріхів, і переступлення Заповідей Божих у світі. Запам'ятаймо собі оцю правду: Ми не творимо правд, ми лише відкриваємо те, що є дійсним, реальним, але тільки в тому випадку, коли відкриваємо це правильно, тобто без викривлення. Бог єдиний, який є самою правдою, джерелом і причиною усякої правди в світі, повністю й досконало знає всяку правду.
Розважмо:
Якщо Господь Бог є самою правдою, джерелом і причиною усякої правди в світі, тоді все, що існує довкола нас, має в собі правду, тому ми мусимо бути передусім уважними, щоб пізнавати й відкривати цю правду. Ми мусимо наближатись до всього з великою пошаною, бо те все, що існує у вселенній, створив Божий безмежно досконалий розум. Тому, як ми шануємо самого Творця, нам треба шанувати і Його діло, бо Він те все в своїй премудрості створив, тобто привів із нічевости, зі світу можливостей до світу реального - до існування й життя. А кожне сотворіння є лише недосконалим віддзеркаленням безконечних числом і всесовершенних самих у собі досконалостей Божих та силою Божого рішення покликаних до життя й існування.
Молитва:
Яким величним і досконалим Ти є, мій Боже й Господи! Якою пошаною й любов'ю повинен я обнімати все, що мене оточує, а передусім мою істоту, тобто моє тіло й душу. Св. Апостол звертає нашу увагу на нашу власну істоту, кажучи: "Хіба не знаєте, що ви - храм Божий і що Дух Божий перебуває у вас? Коли хтось зруйнує храм Божий, Бог зруйнує того, бо храм Божий святий, а ним є ви. Нехай ніхто себе не обманює! Як комусь із вас здається, що він мудрий у цьому віці, хай дурним стане, щоб зробитися мудрим; бо мудрість цього світу - глупота в Бога. Написано бо: "Він ловить мудрих їхніми хитрощами"; і ще: "Господь знає думки мудрих, що вони марні" /І Кор. З, 16-20/. Амінь.