Любі друзі. Господь Бог створив нас, щоб ми осягнули правду, а при її помочі, щоб осягнули Його бо Господь Бог є правдою, й то найвищою - самою правдою Лише наша істота є більш основною для Бога, як правда Ми мусимо мати правду, й лише тоді ми можемо починати жити в красі розважання, й наші серця найперше виповняти схвильованістю, а опісля - добром. Воля прямує до дії на вид краси на вид добра. Коли ж людина деколи творить гріх переступаючи Заповідь Божу, то воля, яка завжди прямує до добра, є зведена нашим розумом, що представляє їй гріх під видом добра. Це ошуканство спостерігаємо вже в Святому Письмі в грісі наших прародичів, як радше Єви, яку диявол звів і привів до гріха, представляючи гріх як щось добре. Тепер розважмо її рішення зірвати овоч із забороненого дерева пізнання добра й зла, й скуштувати його. Диявол, під видом змії зачинає розмову з Євою й, як звичайно, зачинає брехнею, кажучи: "Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?" Жінка відповіла змієві: "Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: "Не їжте, ані не доторкайтесь, а то помрете" /Бут. 3. 1/. Тут уже бачимо, що жінка підпала під вплив диявола й починає говорити неправду, бо Господь не заборонив їм доторкатись дерева пізнання добра й зла. Тут змій знову зачинає її переконувати, кажучи: "Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло". Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, й він теж скуштував" /Бут. З, 4-6/.
Тут представлена ціла історія гріха. Людський інтелект, на подобу диявола, представляє волі щось під видом добра й краси.
Воля, тому що сама зі себе сліпа й сліпо вірить інтелектові на слово в усьому, що він їй представляє, й уважаючи, що воно гарне й добре, рішається осягнути це мниме, бо так розумом представлене, як добро. Вислідом тої дії волі, якщо представлене розумом справді добре, тоді воно є корисним і на нагороду заслуговуючим ділом. Коли ж тільки сповидне добро, тоді акт волі може бути або легким, або й важким гріхом, залежно, чи противиться волі Творця в важливій чи маловажній речі. Щоб нам допомогти завжди справедливо рішатися й робити добро, Бог послав на землю свого Єдинородного Сина, Божу Мудрість, став людиною й жив між нами, щоб ми мали правду, й щоб ця правда зробила нас свобідними. Як про те повчає нас Спаситель, кажучи: "Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете моїми учнями і спізнаєте правду, і правда визволить вас" /Ів. 8, 31-32/. І то Господь, Божа мудрість, заявив те, бо каже про себе таке: "Я - дорога, правда й життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене" /Ів. 14,6/. Бог Отець - правда остаточна, яку мусимо осягнути, щоб, злучившись із нею, ми втішалися нею по всі віки. Цю остаточну правду осягнути зможемо тільки через Ісуса Христа, Божого Єдинородного Сина, що Його Отець послав, щоб нас повчити про правду. Тому-то св. Іван говорить про Нього у пролозі: "Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа" /Ів. 1, 17/.
Так, дорогі, Ісус Христос - це дійсна правда. Ціле своє життя Він жив правдою й радше волів умерти на хресті, ніж сказати неправду, тобто відказатися від свого Божества. На своєму суді перед Пилатом Ісус знав, що жиди не мали жодної речі проти Нього, тому що Він не вчинив, ані не міг, як Син Божий, вчинити жодного зла-гріха. Воднораз же Спаситель розумів, що питання Каяфи було останнім питанням, щоби видобути що-небудь проти Нього: "Первосвященик каже до Нього: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб Ти сказав нам, чи Ти Христос, Син Божий" /Мт. 26, 63; Мк. 14, 61/. Навіть хочби й Ісус міг далі мовчати, Він відповідає первосвященикові, щоб свідчити про правду, кажучи: "Ти мовив. Тільки кажу вам: Віднині ви побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах" /Мт. 26, 64/. Добре знаючи що ці слова коштуватимуть Йому життя, все таки Спаситель відповідає ясно й точно, тому що Його звинувачено в богохульстві й з приводу того скарано на смерть: "Тоді первосвященик роздер свою одежу й заявляє: "Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство! Як вам здається?" Ті відповіли: "Він винен смерти" /Мт. 26,65/
Розважмо:
Тут маємо свідка правди, Боже Слово, яке стало людиною. Щоб вказати нам важливість правди й конечність нею крокувати в нашому житті, Ісус умирає! Без правди немає для людини дороги, якою б могла вона йти, немає світла її очам щоб бачити, куди прямувати. Господь і Бог є самою правдою а нас Він призначив, щоб ми до Нього дійшли: проте ми ніколи не знайдемо спокою ані щастя тут, на на землі, аж доки підійдемо до Нього й не злучимось із Ним у Царстві Небесному Тут, на землі, правда стала невільником лжі, яка зайняла престол правди й на ньому засіла. Можливо, що правду заховано від людини безмилосердною злобою, можливо, що відмову спричинили недовчені наївні вчителі, можливо, що їй не дозволили прийти глупі, хоч і бажаючі добра люди, а може то був індивідуальний страх перед вимогами життя в світі, яке вимагало відважного життя серед усіх противностей світу. Що б не було причиною, чи то провиною невинною, злосливою, чи бажаючою добра, основне знищення життя людей без пізнання правди й послідування їй у туземному житті, є все таке саме. Заключення, отже, завжди є тим самим, - правда є конечною в нашому житті, й за нею нам треба послідувати.
Молитва:
Господи Ісусе Христе, істинна правдо Отця Небесного, Ти зійшов з небесних висот, щоб навчити мене про правду, яка б, у свою чергу, могла мене спасти. Навчи мене, добрий Спасителю, не лише Твоєю Божою наукою, але й Твоїм святим прикладом, щоб я міг точно й безстрашно наслідувати Тебе в моєму житті й іти завжди дорогою правди. Заки я будь-що скажу чи заки буду щось чинити, стримай мене на хвилину, щоб я застановився, як Ти поступив би в моєму випадку й, пізнавши, допоможи мені слідувати за Твоїм Божим прикладом. Бо мені конечним було б знати, яку відповідь Ти б на моєму місці дав, якого слова ужив би, а передусім дай мені силу й відвагу завжди говорити правду й послідувати за нею в моєму житті. Що б це мені не коштувало, допоможи мені бути завжди правдомовним, у моїх словах, розмовах, а передусім у моїх ділах. Амінь.