Любі друзі, Господь Бог є найдосконалішим життям. Найінтенсивніше життя - це знати й любити, тобто найвищий спосіб життя, життя розуму-інтелекту й волі - любов. Воно є найвищим рівнем життя, бо воно є найбільш активним-діяльним і найбільш внутрішнім-інтимним життям, бо запозиченим від самого Господа Бога. З нашої звичайної мови виявляється наше сприйняття тієї правди. Бо ми часто чуємо й говоримо про "друге життя" або "другу природу", що їх людина може творити сама в собі своїм знанням і своєю любов'ю. Отже, про всяке діло, яке приносить людині задоволення, до якого людина має схильність, і якому найбільше жертвує свого часу, до якого вона спрямовує своє життя, можна сказати, що воно є життям людини. Так говориться, що людина живе життям каяття, життям чеснот, активним або контемплятивним життям. Це означає життя, в якому людина жертвує себе Богові, творячи, в першу чергу, покуту-каяття за свої минулі гріхи й проступки проти Заповідей Божих. Це є суворе життя, життя покути, подібне до того, що його практикував і ним жив св. Іван Хреститель, життя уєдинення, постів і умертвлення свого тіла. При помочі такого життя-покути людина може досягнути життя чеснот, осягаючи їх і практикуючи в своєму щоденному житті й тим способом допроваджуючи їх до досконалости. Вправляючи життя чеснот, людина звільна розвиває контемплятивне життя, тобто життя, в якому вона осягає легкість наближатися в молитві до Господа Бога. Тим способом її життя звільна стає життям Захарії й Єлисавети: "Вони обоє були справедливі перед Богом і виконували всі Заповіді й накази Господні бездоганно" /Лк. 1, 6/.
Таке контемплятивне життя розуму з Богом, якому Євангеліє дає визначення: "А життя вічне в тому, щоб вони спізнали Тебе, єдиного істинного Бога, і Тобою посланого - Ісуса Христа" /Ів. 17, 3/. То означає життя, згідне з правдами, які нам об'явив Ісус Христос. Тобто життя блаженств, які Ісус проголосив як свою програму; життя Його ран, тобто життя, згідне з Його Божим прикладом. Як життя є принципом діяльности людини, так і звички добрі або злі, які людина сама в собі творить, є також принципами, з яких випливає її діяльність, яка надає різний характер кожному життю людини.
Тепер коли ми застосуємо те означення інтелектуального-розумового життя Бога до Його безмежно досконалого розуму, воно також полягатиме в розважанні й знанні. Споконвіку Господь Бог осмислює свою безмежну Божу природу, яку Він обнімає одним актом свого безмежно досконалого ума. В тому своєму акті ума Бог бачить точно й досконало всі свої незліченні числом і безмежні самі в собі досконалості. Воднораз же Він бачить всі можливості, як ті Його досконалості можуть бути здійснені в усіх можливих сотворіннях. Він бачить і розважає всі безграничні числом можливі світи й всесвіти, які можуть бути сотворені Його єдиним актом Божої всемогутньої волі. Й цей образ Божої природи з усім багатством Його досконалостей та краси, з усіма можливостями здійснення й наслідування в сотворіннях, що їх Бог Отець бачить у собі в своїй Божій природі, - це Його Єдинородний Син - Бог Слово. Це все бачить Бог Отець у своєму безмежно досконалому акті свого Божого ума, подібно як ми бачимо подобу нашого лиця в дзеркалі. Та є, однак, велика різниця між нашою подобою в дзеркалі й відбитком Бога Отця в Його єдиному досконалому акті інтелекту. Бо наш відбиток у дзеркалі існує так довго, як ми стоїмо перед дзеркалом, коли ж ми відійдемо набік, він зникає А цей досконалий відбиток - образ Божої природи, що її Бог Отець має у своєму пізнавальному акті розуму, є живим, і це є друга Особа Божа, Бог Слово - Єдинородний Божий Син.
Лист до Євреїв називає Його: "За останніх же оцих днів Він говорив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього і яким віки створив. Він - відблиск Його слави, образ Його Істоти - підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині, ставши від ангелів остільки вищим, оскільки успадкував визначніше від них ім'я" /Євр. 1,2-4/. Єдинородний Син Божий, Бог Слово був також будівничим цього світу, як говориться в Пролозі: "Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог. З Богом було Воно споконвіку. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без Нього" /Ів. 1,1-3/. Як ми висловлюємо наші гадки при помочі слів, так само Бог Отець виявив себе при помочі свого Сина - Бога Слово.
Розважмо:
Маючи таке життя, що є найвищим можливим життям інтелекту, Господь Бог не лише живе ним досконало, але воно є найбільш родючим - плодовитим, бо родить свого Єдинородного Сина Бога Слово, другу Особу Божу. Він є відблиском слави Бога Отця й образом Його Істоти. Так що Бог Отець, бачачи в Ньому свою досконалу подобу, мусить Його любити безмежно.
Молитва:
Отче Небесний і Ти, мій Господи Ісусе Христе. Як мені дякувати за той привілей, що Ти бажаєш, щоб я участкував у пізнанні Твоєї Пресвятої Трійці, правди, яка перевищує не тільки людський розум, але й найвищих ангелів. Але, Спасителю мій, це Твоя Божа воля все вчинила, як про те сам згадуєш у Євангелії св. Івана: "Коли ви робите все, що я вам заповідаю, то ви - друзі мої. Тож слугами вже не називатиму вас: слуга не відає, що його пан робить. Називаю вас друзями, бо все я вам об'явив, що чув від Отця мого" /Ів. 15,14-15/. Тому, Господи, будь ласка, дай мені зрозуміти цей великий привілей та й бути Тобі вдячним протягом мого цілого життя. І відплачувати Тобі моєю любов'ю, тим, що завжди буду вистерігатися гріха, воднораз заховувати Твої Божі Заповіді. Амінь.