Любі друзі, коли ми бачимо в Бозі те, що останнє повинно б бути першим, ми з певністю викривляємо Божу красу. Так, наприклад, якщо глядимо на Його волю як щось страшне, як непереможний виклик нашій волі, як невідповідальну причину зла, або постійну журбу наших найкращих намагань бути в гармонії - згоді з нею. Ми в той спосіб викривляємо Божу волю, відступаємо від страхіття, що його ми собі самі утворили. Коли ми лише чуємо про пекло й вічне страждання в ньому для всіх тих, які противляться Божій волі, тоді ми питаємо, де ж є та любов Божа до людей, кажучи: як може Господь Бог нас любити, воднораз же так страшно карати за переступлення Його святої волі? Та нам треба глядіти на Божу волю в її найпершій і вічній діяльності відносно нас. Нам треба глядіти на найбільшу привабливість Божої волі, заки ми зможемо справедливо осмислити її могутність, її таїнственну дію в нашій власній волі й у світі.
Ця Божа воля має стремління чи нахил обнімати, що може досягнути. Подібно як Бог Отець обнімає нею свого Єдинородного Сина, а Син, у свою чергу, обнімає Отця своєю особистою й живою волею, що нею є Дух Святий, третя Особа Божа. Ця взаємна любов Божих Осіб є плідною, й вона продукує-сотворює всю вселенну й кожне сотворіння в ній. Вона в особливіший спосіб звертається до розумних сотворінь, тобто до ангелів і людей, бо єдино вони спроможні зрозуміти цю Божу любовну опіку супроти них і відповісти своєю власною любов'ю супроти їхнього Творця. Бог воднораз бажає бути нашим Батьком і ділити з нами все, що має, й те, ким Він є, тобто своє Боже життя й безмежне щастя. Це є такий великий привілей, що його ніхто не може собі заслужити, ані навіть мріяти про нього, бо він перевищує всяку змогу сотворінь. Щоб допомогти нам наблизитися до Нього, щоб могти участкувати в Його житті й безмежному щасті, Господь Бог мусить нас піднести до рівня свого власного Божого життя, тобто освячуючою ласкою зробити нас своїми прибраними-адоптованими дітьми. А тому що той привілей ніколи не належав нам, бо це є життя самого Бога-Творця, ми не могли б ніколи собі його заслужити. Тому Господь дає нам його добровільно зі своєї ласки й любови до нас. Це безмежний привілей, бо робить людину дитиною Божою, щоправда прибраною адоптованою, але все-таки Божою дитиною; це є така гідність, що про неї ніхто не міг навіть мріяти. Господь готовий нам дати її під однією лише умовою, що не будемо ображати Його нашими особистими гріхами, і та умова є єдиною річчю, що нам її треба сповнити, щоб стати Божою дитиною. Подумаймо тепер, що ми робимо, коли переступаємо волю нашого Творця й Бога? Найперше ми бунтуємось проти Нього, кажучи: Мене не обходить, що Ти бажаєш від мене й що маєш на приміті для мене! Я не бажаю бути Твоєю дитиною, бо я бажаю жити, як мені завгодно. Я вже доросла людина й найкраще знаю, що мені підходить, і в чому полягає моє щастя, й тому, що Ти дав мені свобідну волю, я бажаю її сам свобідно вживати. А оскільки, як мені відомо, що без Твоєї співпраці нічого чинити не можу, то додержуй свою обітницю й співпрацюй зі мною! Коли ж відмовиш мені у своїй співпраці, тоді Ти будеш заперечувати те, що вже при сотворенні зробив мене розумною людиною, свобідною волею наділивши, відбираєш від мене той привілей, який різнить мене від нерозумних сотворінь, - свободу приймати рішення. Очевидно, мені відомо те, що, діючи щось проти Твоєї волі, я нищу Твою власність, мою душу, й із нею - мою цілу істоту, призначаючи її на вічну кару пекла. Але таким є моє свобідне рішення! Я знаю, що замість життя з Тобою у безмежному щасті, я хочу піти до пекла й пізнати, й побачити, як ті прокляті терплять і мучаться в пекельному вогні. Мені відомо, що не слухаючи Тебе, головно в якійсь важливій справі я поповнюю важкий гріх, і коли в такому стані зійду з цього світу, призначу себе на невисказанні терпіння в пекельному вогні, але такою є моя воля. Тому залиши мене самого, й Ти мусиш співпрацювати зі мною, навіть коли я моєю дією ображаю Тебе!
Розважмо:
Й що ж тепер Господь має робити, коли ми самі так нерозумно поступаємо? Ми не хочемо Господа слухати, хоч і знаємо, що Він у всьому бажає лише нашого добра. Ми не бажаємо підкоритись Його Святим Заповідям, які Він дав нам для нашого добра, щоб якнайкраще розвинути наші тілесні й духовні снаги та в той спосіб прийти ближче до Нього, щоби якнайкраще віддзеркалювати Його Божі досконалості тими своїми прикметами, що Він дав нам. Замість того, ми бажаємо знищити Його образ і подобу, які Він вирізьбив у наших душах. Що ж тепер Господь має робити, коли таке нерозумне сотворіння бунтується проти Нього? Дивне Боже ділання, Господь Бог замість карати нас пеклом, за такі зухвалі слова свого сотворіння, посилає на землю свого Єдинородного Сина. На Нього вкладає увесь тягар наших гріхів, каже Йому піддатись жорстоким стражданням і вмерти ганебною хресною смертю, щоб тільки нас, нерозумних і збунтованих сотворінь, зберегти від заслуженої кари в пеклі! Господь Бог запевняє нас, що не хоче карати нас за наші гріхи й проступки проти Його Божого Закону, але нетерпеливо жде на наше навернення й поворот до Нього, про що сказано: "Життям моїм клянуся, - слово Господа Бога, - я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки й жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля?" /Єз. 33,11/. Коли ж, мимо всього, не хочемо навертатися, тоді Його Божа безмежна справедливість вимагає покари. Господь цілий час просить, остерігає, але, через неслухняність людську, остаточно мусить покарати, як заявляє: "Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни. А як затнетеся й бунтуватиметесь, то меч пожере вас, бо уста Господні так говорять" /Іс. 1, 19-20/. Справедливість вимагає смерти винних і кари пекла, це, однак, не є спричинене Богом, але злобою людською, яка штурхає людину до спротиву Творцеві.
Молитва:
Мій добрий Господи! Яким нерозумним я є, що стараюсь противитися Твоїй святій волі! Ти бажаєш, щоб я повинувався Твоїй святій волі заради мого власного добра - осягнення безмежного щастя. Та я, в моїй глупоті, відвертаюся від Тебе, Господи, від Твоєї батьківської любови, шукаючи задоволення моїх пристрастей. Пошли мені твою Божу ласку, щоб я схаменувся й не противився натхнінням Твоєї ласки. Дай мені спромогу любити Тебе всім серцем та всіма моїми силами, підкоритися Твоїм Божим Заповідям і служити Тобі єдиному аж до кінця мого життя. Амінь.