Любі друзі, ці слова належать св. Августину, великому церковному богослову. Як ми вже перед тим згадали, Божий ум і Божу волю не може порушити ніщо зі зовні, лише Його Божа природа. Бо коли б будь-який предмет зі зовні міг притягати чи порушувати Господа, Бог не був би досконалим, не був би Богом правдивим. Це повинно б пояснити повищий вислів святого, що ми існуємо завдяки доброті Господа Бога. Глядячи на свою Божу природу, Господь бачив нас, як щось, що могло б віддзеркалювати Його безконечно досконалі й безмежні числом Божі досконалості. Й дивлячись на нас, Він полюбив нас, і тому силою Його всемогутньої волі Він сотворив нас, тобто перевів нас зі світу можливих речей у світ дійсний-реальний, і ми заіснували, й тепер живемо, і це був перший погляд і перший акт Його всемогутньої волі, величезний вогонь Його Божої любови, що почався перед віками й триватиме аж до кінця світу. Як на початку сотворювання, Бог Отець, бачачи в живому образі себе самого, тобто в своєму Єдинородному Сині, Богові-Слові, всі можливі наслідування Його досконалостей-атрибутів, і полюбивши їх, почав переводити їх зі світу можливостей в дійсний - реальний світ.
А перевівши їх у реальний світ. Він бачив їх і згодився на їхнє існування, як про те говорить книга Буття: "І побачив Бог усе, що створив, і воно було дуже добре" /Бут. 1, 31/. Так також споглядаючи кожного з нас, бачив, що ми також були дуже добрими, то значить, як висліди Його Божої всемогутньої волі, тому що ми були віддзеркаленням Божої природи. Через те Господь не міг опертися віддзеркаленню Його Божої природи, тож полюбив нас, а полюбивши, зробив нас живими творами. В тому полягає Таїнство Божої волі, яка, помимо нашої злоби й гріховности, все-таки працює з нами, вдержуючи нас у житті й існуванні, співпрацюючи з усіма нашими діяльностями. Це є для нас справді тайною, як може всемогутній Господь зносити нас та й помимо наших лихих діл все-таки вдержувати нас при житті? Боже поступування є чимось протилежним до нашої людської дії супроти наших ворогів. З нашого боку, ми вміємо пізнавати тонкість правдивої любови. Це є природним для нас, людей, - любити наші родини, наших приятелів, тому що вони є добрими для нас, відплачуються взаємною любов'ю. А з другого боку, ми з природи ненавидимо наших ворогів, тому що вони є для нас небезпечними й можуть пошкодити нам. "А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить сонцю своєму сходити на злих і добрих і посилає дощ на праведних і неправедних. Тож будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий" /Мт. 5, 44-45; 48/. Бачимо з тих слів Св. Євангелія, що мірило Господа Бога є відмінним від нашого. Й коли бажаємо уподібнитися до мірила Божого, мусимо любити всіх без розбору - приятелів чи ворогів. Бо такою є Божа любов, яка не відвертається від грішних сотворінь, але, помимо їхніх проступків, обнімає їх теплом своєї любови. Інакше, що сталось би зі світом, якщо б Господь відвертався назавжди від грішників, які покинули Його й пристали до Його відвічного ворога диявола. Спаситель наш Ісус Христос відповідає на те питання, кажучи: "Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожний, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним - світ спасти. Хто вірує в Нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував у ім'я Єдинородного Сина Божого" /Мт. 3,16/. І ця доброзичлива воля Небесного Отця старається рятувати кожну людину, яка готова покаятися й повернутись до Господа, як про те свідчить пророк Єзекиїл: "Моїм життям клянуся, - слово Господнє, - я не бажаю смерти грішника: бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки й жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля?" /Єз. 33, 11/.
Розважмо:
Такою є любов Господа Бога й нашого Отця Небесного. Її не можна порівнювати з нашою, бо вона є життєдайною й спрямовуючою до добра все, що Він сотворив! Якщо б ми тільки могли зрозуміти Його любов до нас, грішних, любов всемогутнього Бога, Господа вселенної, який не зважає на наші прогріхи й далі милосердиться над нами. Він співпрацює з нами, навіть коли грішимо й ображаємо Його, нашого Творця, бо без Його співпраці ми не могли б нічого вчинити. Тому Він кличе до нас усіх, кажучи: "Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля? /Єз. 33,11/.
Молитва:
Добрий Господи, допоможи мені зрозуміти Твою безмежну любов до мене, грішного. Помимо моїх гріхів і непослуху супроти Твоїх Божих Заповідей Ти все-таки не бажаєш, щоб я терпів цілу вічність у пекельному вогні. Тому ти послав свого Єдинородного Сина Ісуса Христа, щоб Він замість мене страждав страшні муки й щоб умер ганебною хресною смертю, аби тільки мені, грішному, допомогти й мене спасти. З мого боку Ти бажаєш, щоб я лише в Нього вірив і жив згідно з Його навчанням так, як Ти сам сказав: "Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним - світ спасти. Хто вірує в Нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував у ім'я Єдинородного Сина Божого" /Ів. З, 17-18/. Амінь.