Любі друзі, навіть у випадку неспроможности людей прямувати до мети свого призначення, до неба й до злуки зі своїм Творцем і Небесним Батьком, ми бачимо підкріплення Божої, ніколи не заводячої любови. Господь не накидає своєї любови людям, ані не вживає насилля, щоб позискати їхню любов до себе. Наша воля може вибирати, що тільки їй завгодно, бо Він створив людину й наділив її розумом і свобідною волею, так що наша воля є свобідною відносно свого рішення. Й тому що Господь створив нас свобідними людьми, Він відмовляється, навіть заради нашого власного добра, позбавляти нас свобідного вибору. Відмовляється насилувати нашу свободу, що її дарував нам на початку нашого існування. Та є ще й інша причина, чому Господь не хоче силувати нас робити будь-що, коли ми свобідно не рішимося того робити. Господь Бог має цілий всесвіт і прерізні сотворіння в ньому, що абсолютно підкоряються й слухаються Його законів, що їх Він їм дав.
Тіла небесні, які Господь поклав у просторах, що їх бачимо на небозводі, підкоряються відвічним природним законам і не відхиляються від доріг, що їх Господь їм призначив і підкорив їх проводові тих незмінних законів. Тому й не диво, чому такий чудний порядок панує на небозводі, без огляду на незвичайну швидкість, з якою вони порушуються в небесних просторах. Без огляду на тисячі й мільйони прерізних галяктик, що обнімають у собі тисячі й мільйони різного виду й величини сонць, зір і місяців, вони вірно прямують своїми дорогами й ніколи від них не відхиляються. Вони зі заворотньою швидкістю порушуються найперше кругом своїх осей, кругом їхніх власних сонць у їхніх галяктиках, а зі своїми Галяктиками прямують по безкраїх просторах. Кожне з них підкоряється Божим законам природи й тим способом осягає свою, Богом призначену мету. Ці Закони описує Псалом 104: "Ти (Боже) заснував землю на її підвалиних - не захитається по віки вічні. Безоднею, немов одежею, покрив її, понад горами стали води. Перед грозою Твоєю вони втікали, перед голосом грому Твого вони тремтіли. Звелися гори, зійшли долини до місця, що Ти їм призначив. Поставив їм границю, якої не перейдуть, щоб знову покрити землю. Джерела посилаєш у ріки, які течуть поміж горами" /Пс. 104, 5-10/.
Такий самий порядок панує й на нашій землі. Води заспокоюють спрагу звірят і людей, збіжжя й зела заспокоюють їхній голод. Дерева служать приютом для звірят і птиць, воднораз же служать матеріялом для домів людей. Все сотворіння очікує від Господа харчів і всього, що їм до життя потрібне. Такою є воля Господа відносно Його сотворінь. Він передбачив кожне і них природним законом чи інстинктом, якому вони абсолютно підкоряються, без найменшого опору, й тому осягають мету, призначену їм від Бога. Серед усіх тих сотворінь, які повинуються Господеві без жодного опору, єдина людина є свобідною. Завдяки своїй свобідній волі вона спроможна робити або не робити, діяти одним способом або йому цілком протилежним. Та номимо тої свобідної волі людини, вона не може суперечити волі Творця; коли ми відкидаємо Його любов, замикаючи двері нашого серця для Його любови, ми відкриваємо двері Його справедливості, яка однак, не виходить поза рішення намірів нашої свобідної волі. Коли ми не хочемо слухати Бога, Він, помимо того, дозволяє нам уживати нашої свободи рішення, й те наше рішення триватиме цілу вічність. "Це Він (Бог) від первоначала створив чоловіка - і лишив його в руці свого власного рішення. Якщо тільки побажаєш - Заповіді збережеш, і дотримати вірність - у твоїй добрій волі. Перед тобою Він поставив вогонь і воду: куди лиш захочеш, туди й простягнеш твою руку. Ось перед людьми - життя і смерть: що забажає, те йому й дасться" /Сир. 15, 14-17/.
Розважмо:
Враз із свобідною волею Господь дає нам також осторогу: "Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло! Навчіться добро чинити; шукайте правди, захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову!" /Іс. 1, 16-17/; "Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни. А як затнетеся й бунтуватиметесь, то меч вас пожере, бо уста Господні так говорять" /Іс. 1, 19-20/. То правда, що Господь Бог дав нам свобідну волю, й усе залежить від нашого рішення. Воднораз же Він дає можливість вибору: щастя за підкорення Його Божим Заповідям і заховування їх, в противному випадку, тобто за непослух, - страшна кара на тих, що переступають Його Заповіді. Ми можемо добровільно підкорятися Його Законові й чинити Його святу волю тому, що того вимагає порядок і впорядковане життя серед людей. Але коли ми не захочемо повинуватися й чинитимемо будь-що проти Божої святої волі, Його гнів нас знищить, вкидаючи у глибину палаючого вогнем пекла. /Іс. 1,19; Сир. 15,14-17/. У цьому виявляється та гроза, яка, немов чорна хмара, висить над нами; ця гроза, однак, не є з волі Божої, але спричинена хитанням і фальшивістю людських сердець.
Молитва:
Добрий Господи Ісусе Христе. Як я дивлюсь на Твоє Пресвяте Тіло, порепане під ударами нагайок, покрите глибокими ранами; на Твою святу голову, увінчану терновою короною; на Тебе, висячого на хресті серед розбійників, мушу спитати себе, чи Господь Бог міг зробити щось більше для мого спасіння? На Страшному Суді Ти, Господи, покажеш мені рани від цвяхів на Твоїх руках і ногах, пробитий бік і рани від тернового вінця й спитаєш мене: " Чи міг я дати тобі більший доказ моєї любови до тебе?" Що ж я зможу відповісти Тобі, Господи? Я, грішник, що не зважав на Твої страждання й ганебну хресну смерть! Що мені за те належиться? "Коли хтось відкидав закон Мойсея, він немилосердно гинув смертю при двох чи трьох свідках. Оскільки гіршої, подумайте самі, заслужить кари той, хто потоптав Божого Сина й уважав Кров Завіту, якою освятився, за звичайну, й Духа благодаті зневажив? Знаємо того, хто мовив: "До мене належить відплата, я відплачу!" І ще: "Господь судитиме народ свій. Страшно впасти в руки Бога живого" /Євр. 10, 28-31/. Амінь.