Любі друзі, цей самий погляд на відвічну діяльність святої волі Господа, Його відвічну любов, забороняє глупий розпач, який душить і нищить багато життів через незмінність характеру Божої волі. Коли стоїмо віч-на-віч з Божим Законом, який вимагає постійної уваги, щоб уникати всього, що може ображати Господа Бога живого, нас огортає страх. Знаючи про наші слабості, наш брак постійности, воднораз бачачи, скільки наших гріхів ми зробили, ми боїмося від згадки, що з нами станеться в час страшного й справедливого Божого Суду. Ми ж стільки разів Його ображали! То правда, що ми часто старалися стояти далеко від гріхів, але, на жаль, все те було безуспішним. Ми не хотіли Господа образити, стільки разів обіцяли повинуватися Його Святим Заповідям, та помимо урочистих запевнень, ми все й все Його наново ображали. На згадку про це розпач огортає нас: що з нами станеться після того, як ми залишимо оцю землю?
Знову ми стаємо жертвою нашого власного жаху, що його самі витворили. Очевидно, що була б причина розпачу, коли б у Господа могла зайти зміна. Якщо б Його Божа воля могла заперестати любити й обнімати нас тією любов'ю! Але в Господа Бога все є незмінним, так само Його свята Божа воля, яка любить все те, що створила, й обнімає все своєю любовною печаллю. Якщо ще є в нас іскорка надії, якщо в нас є ще маленьке бажання повернутися до Отця Небесного, підкоритись Його Законові й заховувати Його Святі Заповіді, тоді ще може бути надія на Його милосердя до такого розкаяного грішника. Господь сам заявляє устами пророка Єзекиїла: "Життям моїм клянуся, - слово Господа Бога, - я не бажаю смерти грішника: бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки й жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля?" /Єз. 33,11/. Він кличе до кожного грішника: Не розпачай, але приходь назад, покутуй, висповідайся, поправ своє життя, підкорись моїм Заповідям, і я готовий тобі всі твої проступки простити. Пророк Ісая каже нам те саме: "Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло! Навчіться добро чинити, шукайте правду, захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову... Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть як вовна" /Іс. 1,16-18/. То правда, що Господь Бог є месником свого Закону, а Його справедливість є безмежною, подібно як і Його любов. Він ніколи не відкине розкаяного грішника, який бажає до Нього повернути та просить, щоб Господь прийняв його до свого батьківського дому. Таке довір'я і таку надію висловлює Цар Давид у своїй молитві: "Жертви Богові - дух сокрушенний, серцем сокрушенним і смиренним Ти, Боже, не нехтуєш" /Пс. 51, 19/.
Розважмо:
: Коли Господь справді готовий прийняти кожного розкаяного грішника, а це мусить бути правдою, бо Він сам запевняє нас про те словами своїх пророків, то чому ж ми не залишаємо дорогу неправди й гріха й не повертаємо до Нього, який бажає простити нам усі гріхи й зробити нас своїми прибраними дітьми? Скажімо разом із Царем Давидом: "Окропиш мене іссопом, і я буду чистий, обмий мене, і я, над, сніг буду біліший. Дай мені відчути радість і веселість, нехай радіють кості, які Ти покрутив. Відверни лице Твоє від гріхів моїх і зітри всі мої провини. Серце чисте створи мені, о Боже, і дух потужній віднови в нутрі моїм. Не відкидай мене від обличчя Твого, Духа Твого Святого не відбирай від мене. Поверни мені радість спасіння Твого і зміцни мене духом благородним, щоб доріг Твоїх навчив я беззаконних, і грішники, щоб навернулися до Тебе" /Пс 51, 9-15/. Звернімось до Господа Бога з таким довір'ям і такою надією на Його милосердя, а Він простить нам наші гріхи, подібно як простив Марії Магдалині її незлічимі важкі гріхи, згідно зі своїм запевненням: "Життям моїм клянусь, - слово Господа Бога, я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки й жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля?" /Іс. 33, 11/.
Молитва:
Мій Господи й Боже! Я знаю, що Твоя незмінна воля не є гранітною скелею, об яку люди розбивають свої тіла. Це не є сліпа й безсердечна доля, яка невмолима на молитви, страждання, борню й ділання людини. Я певний, що всі ті мої моління, щоб умолити Тебе, просячи в Тебе прощення, не є даремні. Вони є тими грішми, якими купується небо, не тому, що вони змінюють Твою волю, але тому, що вони її сповняють. Щоб мені в наверненні до Тебе допомогти, Ти залишив на землі свою організацію, Церкву Святу, в якій Ти помістив засоби спасіння - Тайни Святі, які можуть очистити мою душу. Навіть коли б вона вже була вмерла важким гріхом, вони можуть привернути її знову до життя. Це Ти приобіцяв нам при установленні тієї Тайни Покаяння: "(Ісус) дихнув на них і каже їм: Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи, відпустяться їм; кому ж затримаєте - затримаються" /Ів. 20, 22/. Що ж може бути більшим запевненням Твоєї готовности прощати гріхи, ніж ті Твої слова? Твої слова безумовно запевняють мене, що Ти простиш мені гріхи, коли я з довірливим і покаянним серцем приступлю до тої Тайни - Милосердя. Після Твого розрішення вони зникнуть з-перед Твоїх очей, і моя душа стане чистою, й Ти приймеш мене за свою дитину. Амінь.