Любі друзі, між людьми є дві гадки стосовно щастя небесного. Одні думають, що їм не треба нічого робити, щоб дістатися до Царства Небесного, їм не треба відмовляти собі в туземних розкошах; вистачить із них лише молитися до Господа Бога, й Він сам спасе їх, без їхньої співпраці. Очевидно, це фальшива гадка, бо св. Августин виразно навчає, кажучи: "Пам'ятай, людино, що Господь Бог, який створив тебе з нічого, спасти тебе без тебе не може!" Та й Ісус Христос також повчає нас про те словами: "Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять" /Мт. 7,13-14/. Ті люди ступають широкими дверима й вигідною широкою дорогою, бо ними легко входити і йти; на них немає нічого важкого ні втомливого. Та, на жаль, вона проводить на загибель; йдучи нею, людина тратить ласку освячуючу й приходить до вогню зяючого пекла. Друга, тобто вузька дорога й тісна брама, дорога, повна гострого каміння й тернини, але зате вона веде до вічного щастя. Таку саму дорогу предкладає нам і наш Спаситель, кажучи: "Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною. Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто погубить своє життя ради мене, той його знайде. Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу? Що може людина дати взамін за свою душу? Син Чоловічий має прийти в славі Отця свого з ангелами своїми й тоді віддасть кожному згідно з його ділами" /Мт. 16,24-27/. "Хто не бере хреста свого й не йде слідом за мною, той недостойний мене. Хто життя своє зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде" /Мт. 10, 38-39/.
Застановімось тепер над словами Спасителя, якими об'являє нам, що дорога до неба нелегка. На ній жде на нас багато хрестів, тобто всяких терпінь та клопотів. Тому не каже нам. щоб ми вибирали собі хрести, але каже просто: "нехай бере свій хрест і йде за мною". То означає, що кожен із нас на тій дорозі має свій хрест, хоче його чи не хоче, й він мусить його взяти й нести за Спасителем. Ніхто того хреста, призначеного йому Богом, оминути не може, й тут не йдеться про хрест, але про те, як його треба нести, щоб тим несенням його заслужити собі на вічну нагороду. А нести його треба так, як його ніс наш Спаситель. Тобто треба брати його добровільно, годячись із волею нашого Отця Небесного, знаючи, що це воля Його, Небесного Отця. Тому Він узяв його на свої плечі й поніс аж на гору Голгофу. Через те кожен із нас, який прийме свій хрест, призначений йому Господом, і нестиме його добровільно й терпеливо, заслужить собі в Нього нагороду. Той же, який старається уникати терпінь і клопотів, від них не звільниться, як запевняє наш Спаситель: "Хто не бере хреста свого і не йде слідом за мною, той недостойний мене" /Мт. 10, 38/. То означає: коли хтось бажає вживати розкошів світу цього, не зважаючи на спасіння своєї душі, той її погубить. А хто погубить свою душу, той не врятує й свого життя, бо кожен із нас, скоріше чи пізніше, мусить умерти. Отже, не допоможе його старання зберегти своє життя. Коли ж він, бажаючи заховати своє туземне життя, не дбав про свою безсмертну душу, сплямив її важкими гріхами, тоді разом із утратою туземного життя втратить також свою безсмертну душу.
Спаситель наш Ісус Христос знову пригадує нам, що тут, на землі, треба вести затяжну боротьбу, коли бажаємо успадкувати Царство Небесне: "Від часів Йоана Хрестителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його" /Мт. 11,12/. Тут насилля означає важку борню в нашому туземному житті, щоб остерігатися гріхів, передусім важких, щоб тою борнею виєднати собі Божу нагороду після смерти. Знаємо, що на цій землі немає нічого легкого, й тому, якщо бажаємо стати переможцями, мусимо перемогти всі перешкоди. Нам треба буде вживати всіх наших сил, інакше нічого не осягнемо. Без нашої важкої праці не дістанемо небесної нагороди. Чим більша нагорода, тим більшого зусилля вимагає, якого треба зужити, щоб її осягнути. А нагорода небесна є, без сумніву, надзвичайною, бо перевищує не тільки наші спромоги, але навіть наші мрії і наші сподівання. Та не тільки наші, але навіть спромоги найвищих ангелів; бо вона є участкуванням в Божому житті й у Його безмежному щасті. Вона - це злука із Господом Богом, нашим Творцем, який ненавидить єдину річ у цілому світі, а саме гріх, і то гріх важкий. Всесвятий Господь Бог не може злучитися з душею, яка сплямлена тою страшною проказою - гріхом важким. Через те нам конечно треба позбутися всякої нечистоти, тобто всякого гріха, що можемо осягнути каяттям і умертвленнями, завдаючи насилля нашій власній волі. Зусиллям мусимо нашу волю підкорити під Божі Заповіді - Божий Закон, як цього вимагає наш Божий Спаситель Христос: "Якщо хочеш увійти в життя, додержуй Заповідей" /Мт. 19, 17/.
Розважмо:
Як же тепер справа мається зі мною, й у першу чергу, з перенесенням моїх щоденних хрестів? Чи я часто стараюся їх позбутись, підшукати собі чогось легшого, залишаючи важкі справи комусь іншому? Спаситель запевняє нас, що коли ми будемо вибирати якусь легшу, вигіднішу дорогу, ми втратимо нашу мету - Царство Небесне: "Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять" /Мт. 7,13/. Спаситель запевняє нас, що коли догоджуватимемо нашому тілові, вибираючи лише легші й приємніші дороги, тоді докажемо, що ми не є гідними Його: "Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той негідний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. Хто своє життя зберігає, той його погубить, а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде" /Мт. 10, 37-39/. Тими словами Ісус Христос запевняє нас, що єдина дорога до Нього й до вічного спасіння - це дорога хреста, дорога терпіння й страждань. Спасителю добрий, навчи мене завжди вибирати важку й тернисту дорогу, бо це Твоя дорога, якою Ти йшов через ціле своє туземне життя, і її радиш мені як єдину й рятівну.
Молитва:
Добрий Ісусе Христе, допоможи мені закинути всякі перешкоди й гріхи, які стоять мені на перешкоді осягнути Тебе, й сміло, постійно та терпеливо йти до боротьби, яка жде на мене, дивлячись на Тебе, який те все в своєму житті перейшов і осягнув найвищу нагороду від свого Отця Небесного: "Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини Подобою явившись як людина, Він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж - хресної. Тому й Бог Його вивищив й дав Йому ім'я, що понад усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі її під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця" /Флп. 2, 5-11/. Маючи такий ідеал і зразок Божого життя в Його Єдинородному Сині Ісусі Христі, "відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, вдивляючись пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого Престолу. Тож думайте про того, хто витерпів від грішників таке велике проти себе противенство, щоб ви, ізнемігшись, не впали" /Євр. 12,1-3/. Допоможи й мені, Господи, залишити все поза собою й, вдивившись у Твою Божу постать, крокувати за Тобою, помимо турбот і страждань, бо Твоя дорога поведе мене до вічного щастя, до Твого Отця Небесного - моєї остаточної мети. Амінь.