Любі друзі. Господь Бог створив цілу вселенну заради нас і для нас, бо нас обдарив розумом, щоб ми розуміли, й серцем, щоб ми любили. Сотворюючи всесвіт із його пречудною красою. Він бажає об'явити нам свою Божу любов, а наші серця спроможні любити, щоб могли нашою людською любов'ю відплачуватись Йому за Його любов до нас.
Ціла вселенна й кожне сотворіння в ній виявляє нам і говорить на свій спосіб про Божу безмежну любов до нас! Очевидно, що немає порівняння між Божою любов'ю до творів: пір'їнки й пороху, що їх несе подих легенького вітру, і Його любов'ю до людини, що відважно й доцільно крокує до Божих висот. Господь Бог знає все й усім опікується, навіть найдрібнішим сотворінням, без огляду, які вони незначні й низькі, як найменша порошинка, бо все, що тільки існує, на свій спосіб віддзеркалює Божу красу й доброту. Кожен дотик Божий творить щось доброго, таким способом все, що існує, участкує в Божому існуванні й житті, а затим має свою частку в Божій любові.
Кожне сотворіння, що участкує більше в Божому житті, має більшу участь у Його Божій любові. На найнижчому ступені тої драбини Божої любови стоять всякі неживі речі, хоч вони такі могутні й грандіозні, як сонця, місяці, зорі й інші тіла небесні. За ними йдуть різні трави, рослини, бо вони вже дещо більше участкують у Божому житті. Повніше життя мають уже звірята, птиці й риби, бо вони не тільки живуть, асимілюють поживу, множаться й мають також розвинене відчуттєве життя: бачать, чують, смакують, рухаються. На найвищому щаблі стоять люди й ангели, тому що їм дано надприродні дари заради їхнього інтелекту й свобідної волі. Наше повніше знання Божої любови й відповідь нашої власної любови мусить ждати аж до нашої остаточної з луки з Ним і повного участкування в Його Божому житті та Його безмежному щасті. Наше становище, до певної міри, краще від становища ангелів, бо вони вже одержали ступінь близькости до Бога й не можуть уже більше поступати в Його любові й славі. Ми ж, навпаки, завжди можемо поступати й чимраз то більше наближатися до Господа, залежно від нашої любови до Нього, що виявляється в нашому послусі Його Заповідям і поступі в чеснотах. Господь допомагає нам під тим оглядом своїми ласками, осипаючи нас ними обильно, бо Він бажає, щоб ми якнайбільше до Нього наблизились, що, згідно зі словами Його Єдинородного Сина, є ідеалом, до якого маємо прямувати: "Тож будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий" /Мт. 5, 48/.
З усіх сотворінь найвищою любов'ю відзначається людська природа Ісуса Христа, Божого Сина. Й не диво, бо це природа Сина Божого, який є віддзеркаленням слави Бога Отця, точним відбитком Істоти Отця, який силою свого всемогутнього слова все удержує: "Він - відблиск Його слави, образ Його Істоти, підтримуючи все своїм могутнім словом" /Євр. 1,3/. Він-то повністю виконав волю свого Небесного Отця, будучи "...слухняним аж до смерти, смерти ж - хресної" /Флп. 2, 8/. Своєю смертю очистив нас від наших гріхів: "...здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині, ставши від ангелів остільки вищим, оскільки успадкував визначніше від них ім'я" /Євр. 1. 3-4/. Друге особливіше місце на тій драбині до Господа Бога має Пречиста Діва Марія, Божа Мати. Вона вища понад усіх ангелів і святих, заради свого Божого Сина Ісуса Христа, а також тому, що найдосконаліше сповнила волю Небесного Отця, тому й Архангел Гавриїл називає її в своєму поздоровленні повною ласк: "Радуйся, благодатна. Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками" /Лк. 1, 28/. Понад те ми не можемо йти, але наше наближення до Господа Бога й ступінь та величина слави в небі залежать повністю від Божої ласки й нашої співпраці з нею. Бо згідно з гадкою деяких учених-богословів, ми маємо зайняти місця упавших збунтованих ангелів, що їх Господь скинув із неба. Знати велич інших святих у небі не належить до нас, але до Господа Бога: "Усі дороги людини чисті в очах власних. Господь же розцінює духа" /Прп. 16, 2/. Таку Божу оцінку святости дає Спаситель лиш про одного старозавітного святого, Івана Хрестителя: "Чого ж тоді вийшли? Побачити пророка? Так, кажу вам, і більше, як пророка. Це той, що про нього написано: Ось я посилаю мого посланця перед Тобою, що приготує Тобі дорогу перед Тобою. Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Хрестителя; однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього" /Мт. 11, 9-11/.
Розважмо:
Любі друзі, перед нами найбільша можливість наблизитися до Господа Бога, якомога найближче. Він осипає всіх своїми Божими ласками. Він їх не жалує, тому що любить нас усіх понад міру. Лише від нашої співпраці з тими Божими ласками залежить ступінь нашої святости, а затим і нашої слави та щастя після смерти. Чим більше поступимо в чеснотах і святости, тим більший ступінь слави одержимо в небі. Так воно є любі друзі, тут відкривається для вас велика можливість осягнути найвищі вершини небесної слави, коли любитимемо Господа Бога, як того Він собі бажає: "Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею й всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь" /Мт. 22, 37; Втор. 6, 5; Мк. 12, ЗО; Лк. 10, 27/.
Молитва:
Мій Боже й Отче Небесний! Ти такий добрий для мене, осипаєш мене повсякчас своїми Божими ласками, даєш мені все, що мені для життя потрібне; все дається мені завдяки Твоїй любові до мене й Твоєму щедрому серцю, хоч я лише грішник. Як мені віддячитись Тобі за Твою Божу любов, якої докази бачу на кожному кроці в кожній хвилині мого туземного життя. Допоможи мені, щоб я любив Тебе не лише на словах, але ділами, згідними з Твоїми Заповідями, бо вони є найкращими доказами моєї любови до Тебе, згідно з Твоїми словами: "Той, у кого мої Заповіді, й хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14, 21/. Мати Божа й Мати наша, вимоли в Твого Божого Сина для мене ласки, щоб я Його любив так, як Він того від нас вимагає. Я знаю, що Ти всемогуча в свого Божого Сина своїми молитвами, бо Він Тобі ні в чому не відмовить, але сповнить Твої просьби. Знаю, що Ти також бажаєш, щоб усі такою любов'ю Його любили, тож не відмов у моїй просьбі, але вислухай її. Амінь.