Любі друзі, ви бачите дуже близьке відношення між любов'ю й справедливістю. Фактично, не може бути любови без справедливости, бо це неможливо любити когось, якщо ми не хочемо дати йому те, що йому належиться. Коли є правдою, що справедливість може якийсь час тривати без любови, то любов не може тривати ані однієї хвилини без солідної скелі справедливості, що є її основою. Вже св. Іван Євангелист підкреслює цю важливу правду словами: "З цього ми спізнали любов, бо Він (Ісус Христос) за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі наші класти. Коли хтось має достатки цього світу й бачить брата свого в нестачі й замикає перед ним своє серце, то як любов Божа може перебувати в ньому? Дітоньки! Не любімо словом ані язиком, лише - ділом і правдою" /II Ів. 3,16-18/. Наш Спаситель Ісус Христос є великим учителем і прикладом для нас правдивої любови, бо любив не самими словами або навчанням, але ділом, віддаючи своє життя за нас, щоб зберегти від відкритої пекельної безодні. Він упокорився найперше тим, що при Хрещенні взяв на себе всі наші гріхи й провини, переніс побої, наруги й страждання, а під кінець не відказався від смерти хресної, щоб тим способом очистити нас від наших гріхів і примирити нас зі своїм розгніваним Отцем. Такої жертвенної любови Він вимагає й від кожного з нас, словами: "Нову Заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте й ви один одного! З того всі спізнають, що ви мої учні, коли любов взаємну будете мати" /Ів. 13, 34-35/.
При іншій нагоді Спаситель дає своїм учням практичний приклад, як вправляти цю правдиву любов до ближнього. Це було після того, як Ісус Христос помив ноги своїм учням: "Чи знаєте, що я зробив вам? Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є. Тож коли, вмив вам ноги я — Господь і Учитель, - то й ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив. Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший від пана свого, а посланий не більше за того, хто послав його. Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете" /Ів. 13,12-17/. Той сам св. Іван Євангелист, який слухав слів Божественного Спасителя, приносить нам із них практичні заключення: "Коли хтось має достатки цього світу і бачить брата свого в нестачі й замикає перед ним своє серце, то як любов Божа може перебувати в ньому? Дітоньки, не любімо словом, ані язиком, лише - ділом і правдою. З цього ми спізнаємо, що ми від правди, і заспокоїмо перед Ним серце наше" /II Ів. З, 17-19/.
Під кінець Спаситель об'являє найбільшу можливу любов словами: "Ніхто не спроможен любити більше, ніж коли він за своїх друзів своє життя віддає" /Ів. 15,13/. Під тим оглядом Ісус Христос переходить усі границі найбільшої любови, бо Він віддав своє життя не за своїх друзів, але за своїх і свого Отця Небесного ворогів, тобто за нас, грішних, які не раз ображали Його самого і Його Отця, переступаючи Його Божий Закон. Такої самої правдивої любови Спаситель вимагає від кожного з нас відносно наших ближніх, бо тільки така любов має вартість у Божих очах. Такої то практичної любови Христос Господь вимагає й від нас, бо Він не бажає собі нашої любови на словах тільки, але на ділах. Тож напоминає нас: "Якщо любите ви мене, то мої Заповіді берегтимете" /Ів. 14,15/. Бо "...той, у кого мої Заповіді, й хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14, 21/. Такою вдячною любов'ю повинна бути наша любов до Бога Отця й до Його Сина Ісуса Христа: "Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме, і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло" /Ів. 14, 23/.
Розважмо:
Такою є правдива любов, що основується на справедливости, яка вимагає віддати кожному те, що йому належиться. Тож Господеві Богові, від якого ми маємо наше існування, наше життя й усе конечне до його продовження, ми винні те все. Отже, згідно зі справедливістю, ми повинні любити Його так, як Він того від нас вимагає в своїй першій і найбільшій Заповіді любови: "Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний. Любитимеш Господа Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю" /Втор. 6, 5: Мт. 22. 37; Мк. 12, ЗО; Лк. 10,27/. А ця любов Бога повинна практично проявлятися тим, що будемо заховувати Заповіді Божі в нашому туземному житті, бо вони є виявленням Божої любови супроти нас. Якими впокореними ми повинні б бути, коли подумаємо про всі ті переступлення Заповідей Божих помимо всіх наших торжественних обіцянок, що Богові даємо протягом кожної нашої сповіді й про них зразу ж забуваємо. Пам'ятаймо, однак, що Господь Бог є безмежно милосердним і терпеливим, воднораз же пам'ятаймо, що Він є також безмежно справедливим, який ненавидить гріх і за нього каратиме всіх переступників Його Божого Закону.
Молитва:
Мій Господи Ісусе Христе, що на Страшному Суді будеш також моїм грізним Суддею. Я свідомий того, що я завжди обіцяю Тобі поправитися й уже більше не грішити, та, мимо того, якось не бачу тієї поправи. Обіцяючи поправу в Св. Сповіді, я справді так думаю, бо знаю, що Тебе, всевідаючого Бога, не можу ошукати, та помимо того, з причини моєї слабкої волі, я все ще ображаю Тебе, хоч і не хотів би того робити! Допоможи мені. Господи, своєю ласкою, скріпи мою волю, щоб я витривав у добрі й не ображав Тебе більше. Пречиста Мати Божа, Ти всемогуча у свого Сина, бо можеш випросити в Нього ласки для мене, грішного. Я знаю, що Ти є улюбленою дочкою Отця Небесного й хотіла б, щоб усі корилися Його Божій волі. Дай мені силу бути послідовним у моїх постановах, тим більше, що вони є для мого особистого добра, для спасіння моєї безсмертної душі. Не дай, щоб я через мою слабку волю скотився до пекла. Спрямовуй мою волю до добра, опікуйся мною протягом цілого мого життя, щоб я дійшов до моєї мети — до Бога, й міг разом зі святими славити Його й Тебе, Мати Божа, по всі віки. Амінь.