Любі друзі, ще заки говоритимемо про справедливість, правду й красу, треба дещо сказати про Боже милосердя. Перш ніж можна було б застосувати Божу справедливість, треба було мати істоти, відносно яких її можна було б застосовувати. Й відносно того милосердя Боже виповнило нашу пустоту-брак багатством Божества - сотворіннями виповняючи світ, повнотою сотворених істот. Нам треба собі усвідомити одне, а саме, що всесвіт не існував від початку. Очевидно, світ був можливим, тобто не включав у собі протиріччя. Як можливий, він існував у гадці Господа Творця, але його в дійсності не було, чи, як кажемо, не був він реальним. В Божому умі, в Божому видінні той всесвіт був можливим як такий, що на всякі способи міг наслідувати безмежні щодо числа й безграничні самі в собі Божі досконалості. Те все Бог Творець бачив у своїй природі Божій, і Він собі їх вподобав. Ті можливі сотворіння в Божому умі не могли змусити Творця, щоб їх, сотворінь, із можливих привів до існування, а Його самого також ніщо не могло примусити до сотворення. Найперше, тому що Він не потребував їх для свого щастя, подібно як і зараз не потребує інших світів чи інших нових сотворінь. Так що лише Його милосердя спонукало дати нагоду сотворінням віддзеркалювати Божі досконалості. Вибравши оцей наш всесвіт з усіма сотворіннями. Господь Бог бачив, якими добрими вони були, й тому постановив, щоб вони всі заіснували. Глянувши на те все, що сотворив, бачив Творець, що воно було добрим, як про це говорить Книга Буття: "І сказав Бог: "Нехай буде світло!" І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре, та й відділив Бог світло від темряви" /Бут. 1, 3-4/. "І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре" /Бут. 1.31/. Сам Творець із вдоволенням стверджує, що все, що створив, було дуже добрим. Що ж було причиною, що той сотворений, такий добрий, - став лихим? Причиною того було сотворення людей із їхнім розумом і свобідною волею, що не зуміла піддатися велінню Божому й заховувати Божі Святі Заповіді!
Тут вказується на доброту Божу до своїх сотворінь і на Його готовність ділити свою доброту з ними. Не тому, що Він мав якусь користь із того, тобто збільшення своєї досконалости або свого щастя, бо Він ані досконалостей, ані щастя збільшити не може, бо це вказувало б, що Він не є безконечно досконалим чи безконечно щасливим, чи інакше - правдивим Богом. Отже, лише зі своєї доброти та любови до своїх сотворінь Господь рішив дозволити їм участкувати в Його доброті. Божа справедливість, яка респектує права Божого знання, дала кожному сотворінню можливість якось зарадити всім нестачам нашої природи, без тої можливости ми були б безпомічними. В свому милосерді Господь допомагає нам і справляє наші безчисленні немочі, слабості, поправляє усяке лихо в нас та спомагає й підсилює ту крихітку добра, що ще є в нас. Від самого початку людського роду видно, якими слабкими людьми ми є. Вже наші прародичі не змогли жити згідно з Божими вимогами, додержуючи одну Божу Заповідь: "Не їсти овочу зі забороненого дерева". Після того первородного гріха рід людський став ще більше лихим, що об'являється в убитті Авеля його братом Каїном, а також у різних інших гріхах людських та проступках, що їх люди допускалися проти Божого Закону.
З причини тих усіх прогріхів та проступків людських, як каже Святе Письмо. Господь пожалував, що створив людину: "Побачив Господь, що людська злоба на землі велика, та що всі думки й помисли сердець увесь час тільки злі, і жалував, що створив людину на землі, тож на серці Йому стало важко; і сказав: "Знищу з лиця землі людину, яку я сотворив: людину, скотину, плазунів і птиць піднебесних, бо каюсь, що сотворив їх" /Бут. 6, 5-7/. "Глянув Бог на землю, та ось вона зіпсована, бо кожне тіло занапастило свою путь на землі. І сказав Бог до Ноя: "Я ухвалив покласти кінець кожному тілу, бо земля переповнена насильством через них. Отож я знищу їх разом із землею" /Бут. 6,12-13/. Знищивши всіх, за винятком Ноя й тих. що були з ним, Господь змилосердився й сказав до себе самого: "Не проклинатиму вже більше землі через людину, бо помисли людського серця злі вже з молодощів, і не губитиму ніколи всього, що живе, як то я вчинив був" /Бут. 8, 21/.
Розважмо:
Людська злоба, вже від самого початку існування людини, та всі ті уломності, що їх літа нам учинили, й що ми протягом літ накопичуємо, чимраз то більше звертають наші очі на Боже милосердя. Це, очевидно, є великою правдою, якщо ми лише розважимо наше власне життя та ті всі численні прогріхи, яких ми допустилися протягом нього від того часу, коли ми прийшли до ужитку розуму; ми мусимо справді дивуватись, чому Господь удержує нас при житті? Чому Він дає нам ще одну можливість? Бо ми, замість поправитись, замість каятися в наших уже доконаних гріхах, далі грішимо, накопичуємо гріхи на гріхи. Тож справді, коли б Господь хотів поступати з нами по своїй справедливості, Він повинен би знищити нас. подібно як Він поступив із грішниками, знищивши їх потопом чи вогнем (Содому й Гомору). Тож, щоб дати нам більше можливостей і нагод, Він мусить уживати своє безграничне милосердя. Тому завдяки Божому безграничному милосердю ми краще пізнаємо себе самих, коли глядимо за повнотою Його доброти та Його терпимости. Залишені собі самим, ми повернули б не лише в ніщо. але попали б у глибину пекла й на саме його дно.
Молитва:
Господи Боже й мій добрий Отче Небесний. Лише Твоє милосердя можу призивати, коли розважу безчислене множество моїх гріхів та провин. Помимо Твоєї доброти, помимо Твоєї обіцянки безмежної нагороди в небі, помимо тої великої гідности, якою Ти мене наділив, тобто гідности синівства Божого, я все-таки залишаюся давним затверділим грішником! Господи, не суди мене згідно з Твоєю Божою справедливістю, але радше поступай зі мною по Твоїй безмежній милості: "Помилуй мя, Боже, з милости Твоєї; з великого милосердя Твого зітри мої провини. Обмий мене повнотою від вини моєї, очисть мене від гріха мого" /Пс. 51, 3-4/. Мати Пречиста - Мати Милосердя, заступайся за мене перед Твоїм Божим Сином. Він напевно не відмовить Твоїм просьбам, як не відмовив ще за Твого життя, у Кані Галилейській. Я уповаю на Твою всемогутню поміч і заступництво у Твого Божого Сина. Амінь.