Любі друзі, розважаючи над нашим життям і над усіма нашими гріхами та проступками, всі наші молодечі мрії зникають, наче роса на сонці, супроти фактів, які являються у дійсності, коли поступово зустрічаємось із усіма нашими обмеженостями й уломностями. Без огляду на те, як високо ми про себе думаємо й як дуже замикаємо наші очі на наші прогріхи й злобу, факти своєю ясністю доказують нам, якими лихими ми самі в собі є й які ми неспроможні самі собі допомогти. У світлі тих фактів, наших гріхів і немочей, воднораз же розуміючи небезпеку, в якій знаходимося кожної хвилини, між небом і пеклом, знаючи наш слабкий контроль над нашими пристрастями й спокусами, ми самі не знаємо, що робити. Помимо нашого сильного рішення заховувати Божі Заповіді, ми все-таки бачимо, що їх не виконуємо, й тому приготовляємо собі страшне майбутнє. Помимо торжественних запевнень у Св. Тайні Сповіді вже більше не грішити, ми все-таки знову й знову допускаємось тих самих гріхів, начеб ми не були свідомі того, яке страшне майбутнє собі приготовляємо. Живучи з хвилини на хвилину, начеб ми ніколи не мали вмирати, вдаючи, що нам ніщо не грозить ми збираємо задоволення та земні приємності й стараємось якийсь час їх уживати, начеб це було дозволено. Забуваємо, чи радше стараємось забути, про наслідки такого грішного вживання.
Шукаючи відповіді в Святому Письмі, там бачимо грізну дійсність: "І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його и кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло. І коли твоя правиця тебе спокушає, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло пішло в пекло" /Мт. 5. 29-30/. "Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний" /Мт. 18,8/. В тих словах Спасителя немає великої потіхи, лише тверда Божа справедливість виявляється в них. Помимо тої грізної дійсности, спокуси все-таки приманюють нас. Самі бачимо, що туземне життя є важким, спокуси вказують нам на земні добра, на ті земні розкоші и задоволення, а з другого боку, Заповіді Божі остерігають нас перед нерозважним кроком, так що, щоб ці небезпеки оминути нам треба заховуватися, як невинні діти. Але ми мусимо бути розумними дітьми, а не як нерозважні, що бездумно граються з життям. Наші немочі людські й безпомічність нашого положення видаються менш страшними, коли ми сприймаємо себе самих як дітей, що зростають у житті перед очима всемогутнього безмежно мудрого й доброго Отця в світі, який повністю належить до Нього.
Розважмо:
Ми мали б повну рацію розпачати, якщо б не вірили й не довіряли нашому Небесному Отцеві, а особливо Його безграничному милосердю. Він-то звертається до нас зі словами: "Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні ваші, вчинки,- перестаньте чинити зло! Навчітеся добро чинити - шукайте правди, захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову! Ходіть же й розсудимось, - говорить Господь. Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна. Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни. А як затнетеся й бунтуватиметесь, то меч пожере вас, бо уста Господні так говорять" /Іс. 1,16-20/. Це означає, Господи, що за Твоєю поміччю в мене є ще досить сили здержати зло й повернути до Тебе, оскільки Ти не бажаєш нічого іншого, лише мого каяття й повернення до Тебе, як про те запевняєш мене словами пророка Єзекиїла: "Скажи їм: Клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки і жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля?" /Єз. 33,11/. За мою готовність до каяття Ти, Господи, обіцяєш повністю простити всі мої гріхи, як виходить із Твоїх слів у пророка Ісаї; якими б численими вони не були, та якими важкими. За готовність до каяття й за відвернення від моїх гріхів Ти, Господи, готовий забути за них, або радше повністю обмити мою душу від них.
Молитва:
Помимо безнадійного мого положення, обтяженого безчисленними гріхами, мені не треба попадати в розпач і зневіру. Чому? Бо Ти, Господи, є безмежно добрим та безгранично милосердним. Ти завжди готовий простити і забути про них, знищивши їх у Святій Тайні Покаяння. Наче той батько блудного сина, Ти, Господи, тільки ждеш на знак каяття і бажання повернути до Тебе. Я знаю про Твою безграничну любов, Господи, до всіх грішників, коли виставляєш за нас Твого Єдинородного Сина Ісуса Христа, на Нього вкладаєш увесь тягар наших гріхів та провин, кажеш Йому піддатися всім тортурам, а під кінець згодитись на жорстоку й ганебну смерть на хресті, щоб тільки нам допомогти і врятувати від пекельного вогню. Це все засвідчує Твій Син Ісус Христос словами: "Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним - світ спасти. Хто вірує в Нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого" /Ів. З, 16-18/. Діво Пречиста й Мати Божого Сина, допоможи мені мати сильну віру в Твого Божого Сина, подібно як Ти сама мала, коли, стоячи під Його хрестом помимо Його безсилля й пониження, Ти вірила сильно, що Він дійсно Син Божий. Помимо болю, який ранив і шматував Твоє серце й душу, Ти стояла там під хрестом, аж доки Він не віддав свою душу в руки свого Небесного Отця. Допоможи й мені вірити сильно в Нього, що Він правдивий Господь Бог, який піднявся до всіх страждань і смерти хресної, щоб мені, грішному, допомогти осягнути вічне щастя неба. Щоб та моя віра була не лиш на словах, але щоб я доказував її цілим моїм життям, згідним із Його Божими Заповідями, відповідно до Його слів: "Як хочеш увійти в життя, додержуй Заповідей" /Мт. 19, 17/. Бо: "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14, 21/. А нагородою за таку любов є перебування Пресвятої Трійці в душі такої людини: "Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме, і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло" /Ів. 14, 23/ Амінь.