Любі друзі, деколи ми помилково розуміємо досконалість Божого Провидіння, коли настоюємо на обмеженні Божого розуму на нашу мірку. Ми стараємось знайти деякі недоліки в Божому плані навіть тоді, коли їх неможливо знайти. Наприклад, коли народжується дитя з деякими вадами від народження, ми відразу оскаржуємо за них природу й, очевидно, Творця природи - Господа Бога. Ми дуже скоро забуваємо, що, як було сказано, на початку сотворения, все було досконалим, що виходить зі слів самого Творця, який, оглянувши все Ним створене, ствердив, що все було дуже добре: "Бог бачив все, що був сотворив, і воно було дуже добре" /Бут. 1, 31/. Та й очевидно, що воно не могло бути інакше, бо все було вислідом Божого безмежного ума та Його всемогутньої досконалої волі. Оглядаючи цей світ, чудо Божого творення, ми повинні приймати все таким, як воно є, й уживати Його, як Господь у своїй доброті до нашого вжитку призначив: "Будьте плідні й множтеся, і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі" /Бут. 1,28/. Отже, нас сотворено Небесним Отцем не на те, щоб ми критикували Його творива, але щоб усе вживали для нашого добра. Треба нам знати, що наш, під кожним оглядом обмежений інтелект, є замалим і заслабким, щоб могти зрозуміти безграничність Божого сотворення. Наші спромоги не виходять поза світ штучних домів, автомашин та інших маленьких і незначних речей, які ми спроможні зробити.
Очевидно, ми не даємо сили деревам, щоб вони росли, ані не творимо звірят, риб чи птиць, але ми можемо лише ними захоплюватися як Божими творіннями й уживати згідно з Божим наміром. Ми не можемо сказати сонцю, щоб сходило, ані ночі, щоб після дня наступала. Вже в Книзі Йова Господь звертається до Йова, питаючи його: "Де був єси, як я закладав землю? Скажи, як маєш розум. Хто визначив їй міру, - може, знаєш, або хто простягнув лінію над нею? На чім підвалини її оперто, або хто поклав її наріжний камінь... Хто зачинив ворітьми море, коли воно, ринувши, виходило з материнського лона" /Йов. 38, 4-6; 8/. "Чи на віку твоєму ти повелів коли-небудь ранкові, вказав зорі належне місце, щоб вона ухопила за краї землю і щоб безбожників струсила з неї?" /Йов. 38. 12-13/. Чи відкрилися тобі ворота смерти? Чи бачив єси брами смертельної тіні? Чи обійняв оком світ широкий? Скажи, коли усе те знаєш! Де та дорога - до світла оселі, і темрява, - де її місце" /Йов. 38,17-19/. "Ти знаєш, бо ж ти вже тоді народився" /Йов. 38, 21/. "Доходив ти колись до сховищ снігу? Чи, може, бачив ти склади граду, де та дорога, що нею світло ділиться, і шириться по землі східній вітер?" /Йов. 38, 22; 24/. "Хто зливі канали риє, дорогу гуркотові грому, щоб дощ послати на безлюдну землю, пустиню, де нема нікого? Щоб напоїти пустизну та пустелю, щоб виростити в степу тирсу?" /Йов. 38, 25-27/. "Чи міг би ти зв'язати ясні зорі разом або чи можеш здержати їхні обороти? Чи вивести у свій час ранню зорю?.. Чи знаєш ти небес закони? Чи можеш їхній порядок на землі встановити? Можеш зняти голос твій до хмари, щоб рясний дощ спустився на тебе? Чи можеш розсилати блискавиці, щоб вони пішли?" /Йов. 38, 31-35/.
Так. дорогі, спитаймо себе, чи то ми те все зробили, що ми даємо собі право те все оглядати й критикувати Божі чудні діла? Тому що вони поза обсягом нашого планування, ми нерозумно заключаємо, що вони є поза всяким плануванням і тому не потребують жодного розуму, щоб існувати. Тому що це все не потребує людини, то ми заключаємо, що вони й Бога не потребують, бо вони є конечними. Бачачи маленький годинник, маленьку скомпліковану машинку, що є поза спромогою нашого розуміння, ми ніколи не скажемо, що він не мав того, хто його зробив, тому що ми свідомі того, що його зробила людина. Але подивляючи цілу вселенну, безмежний світ, ми сміємо казати, що він існує сам від себе, без безграничного ума Божого й без Його всемогутньої волі, що його з нічого сотворив
Розважмо:
Якою нерозумною є людина, яка знає, як оцінювати маленький і мізерний осяг людського ума, а ніяк не спроможна оцінити Божої всемогутности, бачачи сліди Божого безмежного діла сотворення, що в неї перед очима! Псалми стараються привернути увагу людини до грандіозності Божого діла в сотворенні всесвіту, споглядаючи небозвід, що над людиною, чи подивляючи надзвичайну впорядкованість і доцільність у світі, розподіл між світлом і темрявою, що гармонійно чергуються: "Небеса оповідають славу Божу, і діло рук Його проголошує твердь небесна. День дневі передає слово, ніч ночі об'являє вістку. То не слова, не мова, яких би голосу не було чути: по всій землі залунав їх звук, на край світу - їхні слова... На них Він розіп'яв намет для сонця... Від краю неба його вихід, і кругобіг його - до другого краю. І ніщо не сховається від його жару" /Пс. 19,2-6/. "Закон Господній - досконалий... Засвідчення Господнє - вірне... Господні Заповіді - праві... Веління Господнє - ясне... Страх Господній - чистий: він вічно перебуває. Суди Господні - правда: всі вони - справедливі" /Пс. 19,8-10/. Цього людина, очевидно, не охоплює своїм мізерним розумом, хоч це все таке близьке нам, постійно на наших очах, бо в тому Божому світі живемо протягом нашого туземного життя.
Молитва:
Добрий Господи, дай мені ласку подивляти Твою велич у тому світі, що його Ти з нічого сотворив і призначив, щоб він повчив мене, яким величним Ти є, коли бачу діла Твої й сліди Твої, що Ти залишив на землі чи в небесних просторах на те, щоб мене поучали про Твою красу й силу. Допоможи мені пізнати Тебе з діл Твоїх рук і подивляти Тебе з тих слідів Твого Божого ділання, щоб я, пізнавши те все й зрозумівши Твою велич і красу, міг долучитися до всіх Твоїх сотворінь і разом із ними визнавати й прославляти Твою красу й доброту. Тож разом із сотвореним світом хвалимо Господа, Творця нашого: "Хваліте Господа з неба, хваліте його на висотах. Хваліте Його, всі ангели Його... Хваліте Його, ви, сонце й місяцю, хваліте Його, всі ясні зорі! Хваліте Його, ви, небеса небес, і води, що над небесами... Хваліте Господа з землі, кити й всі морські безодні. Вогонь і град, сніг і туман, буйний вітер, який виконує Його слово... Царі землі й усі народи, князі й усі земні судді. Хлопці й дівчата, старі разом з юнацтвом. Нехай ім'я Господнє хвалять, високе бо ім'я Його єдине. Велич Його понад землю й небо. Допоможи мені, Пречиста, приєднатися до того величного хору всіх земних сотворінь та істот і долучити мій слабенький голос до величного голосу всього сотвореного, яке своїм існуванням та життям вказує на свого єдиного, всемогутнього Творця, що із нічевости усіх привів до існування й до життя. Допоможи й мені дякувати Синові й Богові Твоєму за всю опіку, за життя й за обітницю майбутнього життя з Ним, участкуючи в Його Божому житті й безмежному щасті. Амінь.